Нуар (кіно) — Вікіпедія

«Чорний фільм» (фр. film noir — «фільм-нуар») — напрям у кінематографі (насамперед американському) 1940-х — початку 1950-х років, який відобразив атмосферу песимізму, недовіри, розчарування і цинізму, характерну для західного суспільства під час Другої світової війни і в перші роки холодної війни.

Епоха класичного нуару лежить між фільмами «Мальтійський сокіл» (1941) і «Дотик зла» (1958). На створенні нуару спеціалізувалися режисери Рауль Волш, Джон Г’юстон, Роберт Сьодмак, Отто Премінгер і Фріц Ланг; свій внесок у розвиток жанру внесли такі великі майстри, як Стенлі Кубрик, Орсон Веллс, Біллі Вайлдер, Ніколас Рей і Альфред Хічкок. Еталонні образи приватних детективів і негідників у фільмах цього напряму створили актори Гамфрі Богарт, Дена Ендрюс, Берт Ланкастер та Орсон Веллс. «Фатальних жінок» в нуарі грали майже всі голівудські кінодіви того часу, зокрема, Рита Гейворт, Джоан Кроуфорд, Лорен Беколл, Барбара Стенвік і Джин Тірні.

У сценарному плані нуар відштовхувався від американської школи «крутого детектива» (англ. hard-boiled fiction), а відносно операторської роботи багато прийомів були запозичені з арсеналу німецького експресіонізму («М» Фріца Ланга). Крім самого Ланга, багато майстрів нуару (Премінгер, Сьодмак, Вайлдер) пройшли загартування у німецькому кінематографі довоєнного часу. Не виключений також вплив французького поетичного реалізму кінця 1930-х років («Пепе ле Моко»). Фільми-нуар знімалися і за межами США — у Великій Британії, у Франції та в Японії.

Термінологія і визначення[ред. | ред. код]

Термін «чорний фільм» або «фільм нуар» був введений французькими критиками в 1946 році для позначення стилю, який придбав популярність в американському кіно в середині 40-х років^[1]. Для нього характерні кримінальний сюжет, похмура атмосфера цинічного фаталізму і песимізму, стирання межі між героєм і антигероєм, відносна реалістичність дії і темне освітлення сцен, як правило, нічних. Жінки, зазвичай, виступають як нечесні персонажі, яким не можна довіряти. З іншого боку, саме вони мотивують дії головних героїв чоловічої статі.

Єдиної думки щодо природи фільму-нуар у кінознавців та істориків кіно не існує. Широкий огляд різних точок зору на це питання зроблений Джоном Белтоном у статті «Лицарі дороги фільмів-нуар» для журналу «Брайт Лайтс Філм» (англ. Bright Lights Film). Серед численних дослідників виділяються групи авторів, які бачать «нуар» в рамках уявлень про жанр; авторів, які визначають його через стилістичні, переважно образотворчі, особливості, і авторів, які намагаються визначити «фільм-нуар» принципово інакше^[2].

Єдиного загальноприйнятого визначення феномена «нуар» в кінознавстві не існує. Цей термін застосовується до групи фільмів, знятих у Голівуді у воєнний та повоєнний періоди, які є свого роду еталоном поняття «нуар» в кіно. Часто його визначають як особливий жанр кіномистецтва або субжанр драми (Джеймс Деміко, Фостер Гірш). Поряд з цим, низка критиків заперечують, зазначаючи, що фільми-нуар — це явище позажанрове (Стівен Ніл, Пол Шрейдер, Джон Белтон), серед них можна знайти не тільки детективи та кримінальні драми, а й вестерни, і навіть комедії.^[2][3][4]

Залежно від обраної дефініції до нуару відносять або не відносять проблемні з жанрової точки зору фільми — це трилери в стилі Хічкока (від «Ребеки» до «Ночі мисливця»), досить легкі, не позбавлені оптимізму романтичні стрічки на військово-шпигунські теми (як, наприклад, знаменита «Касабланка», «Мати і не мати» Г. Гоукса, «Лиха слава» Хічкока), а також гостросюжетні трилери, дія яких відбувається у вікторіанську епоху («Гасове світло» Дж. К’юкора, «Підозрюваний» і «Гвинтові сходи» Р. Сьодмака).

Сюжетну лінію «чорних фільмів» відрізняє заплутаність. Як зазначав Жорж Садуль, фабула фільму-нуар «липка, як кошмар чи мова п’яниці»^[5]. Ця сюжетна невизначеність породжує у глядача неясну тривогу:

Приватний детектив погоджується виконати дуже невизначену місію: знайти жінку, зупинити шантаж, прибрати когось, і тут же трупи вистилають його шлях. За ним стежать, його оглушують, його заарештовують. Варто йому запитати про щось, як він опиняється, зв’язаний і закривавлений, у підвалі. Люди, ледь помітні в темряві, стріляють і тікають[5].

Зазвичай відзначають такі елементи стилю «нуар»:

• Більшість сцен — нічні або навмисно затемнені; денні сцени високо контрастні.
• У кадрі переважають вертикальні і косі лінії, світло падає через жалюзі на кшталт тюремних ґрат. Особи героїв часто відбиваються в дзеркалах або показані через димчасте скло.
• Освітлення не виділяє актора серед обстановки, часто він взагалі знаходиться у тіні, що підкреслює розчинення персонажів у середовищі, у загальній похмурій атмосфері^[6].
• У традиції німецького експресіонізму рясніють перекручені ракурси: камера часто відображає героїв або місце дії ширококутним об’єктивом, з незвично високої або низької точки зйомки, «під голландським кутом».
• «Чорному фільму» ближче за духом методичне, розмірене нагнітання напруги від діалогу до діалогу (т. зв. саспенс), а не суєта, погоні, бійки (т. зв. екшн).
• Природне «середовище проживання» не обтяжених моральними принципами героїв — велике місто-лабіринт у цілому і його кримінальні околиці зокрема. Дія часто відбувається в барах, мотелях, розважальних закладах, підпільних залах для азартних ігор.
• Мотив води: дощ, вологі поблискуючі вулиці, доки, причали — часті деталі у фільмі-нуар.
• Складна, заплутана хронологія дії, що створює враження «розгубленості у часі», дезорієнтації.

Незважаючи на вузькі рамки нуарової стилістики, «чорний фільм» досить різноманітний у своїх найкращих зразках. З нуаром перегукуются багато фільмів Альфреда Хічкока, хоча навіть у 1940-і роки його творчість не зводиться лише до цього напрямку. Елементи нуару простежуються в гангстерському вестерні «Висока Сьєрра» з Гамфрі Богартом у головній ролі, що вийшов на екрани в січні 1941. Через кілька місяців Богарт зіграв головну роль у першому «чистому» прикладі жанру — детективі Джона Г’юстона «Мальтійський сокіл» (1941). Саме цей фільм увів в американське кіно тип жорсткого, цинічного героя і образ розважливої, корисливої ​​жінки, що раз по раз зраджує його. І те, й інше різко контрастувало із життєрадісними голлівудськими героями довоєнного часу.

Конвеєрне виробництво нуару починається в 1944 році. Саме в цей час Американська кіноакадемія визнала за нуаром законне місце в голлівудській ієрархії жанрів, нагородивши головними призами фільм Біллі Вайлдера «Подвійна страховка». (Фільм жахів, скажімо, не вважався жанром серйозним і не міг претендувати на «Оскари» в головних номінаціях). Вайлдер зняв фільм «без будь-яких слідів любові або жалості». Сюжет про жінку, що обманює коханця аби позбутися багатого чоловіка, з’єднував героя і антигероя в одній особі, і за поєднанням цинізму й песимізму був для того часу безпрецедентним.

Нова стилістика відповідала настроям часу: кінець війни і повернення солдатів з фронту змусили американців подивитися в обличчя реальності. «Чорні фільми» використовували, як правило, детективні сюжети, запозичуючи їх у авторів «крутих» детективів — таких, як Реймонд Чандлер (серія фільмів про Філіпа Марлоу), Дешил Хеммет («Скляний ключ»), Д. М. Кейн («Листоноша завжди дзвонить двічі»), К. Вулріч («Чорний ангел»). У титрах класичних нуарів можна побачити імена і більш інтелектуальних авторів — Вільяма Фолкнера («Глибокий сон») Ернста Хемінгуея («Убивці»), К. Одетса («Термін закінчується на світанку») та ін.

Своєрідний внесок в еволюцію нуару внесли дрібні студії, які спеціалізувалися на малобюджетних стрічках категорії «Б»: такі фільми знімалися вночі, при мінімальному освітленні і часто за межами дорогих студійних декорацій. Найбільш успішно справлялися з обмеженнями бюджету такі режисери, як Е. Г. Ульмер («Об’їзд», 1945) і Е. Дмитрик («Перехресний вогонь», 1947). Їх картини, так само як і роботи Ж. Дассена, Г. Гетевей і ін, вивели Голівуд за межі «гламурних» студійних декорацій і наблизили фільми до реального життя того часу (неореалізм).

З відновленням післявоєнної економіки до американців починає повертатися впевненість у світлому майбутньому. У міру зростання оптимістичних настроїв нуар витісняється на узбіччя кіновиробництва. Починаючи з 1948 року все частіше з’являються великобюджетні нуари в кольорі, дія переноситься далеко за місто, часом у спекотні країни («Леді з Шанхаю», «Риф Ларго», «Ніагара»). Замість темних, погано освітлених підворіть екран все частіше заливає сонячне світло, іноді для позначення цієї групи фільмів замість «фільм-нуар» застосовується контрастне найменування — «фільм-солей» (film soleil, «сонячний фільм»). Після 1955 року інтерес до нуар в Голівуді та інших країнах сходить нанівець; в бокс-офісі його витісняють такі жанри, як пеплум, романтична комедія і мюзикл.

Мода на нуар повертається у 1990-і роки, причому дія низки нових нуарів поміщена у класичні для жанру повоєнні роки («Таємниці Лос-Анджелеса», 1996), більша ж частина «чорних фільмів» побудована на сучасному матеріалі («Звичайні підозрювані», 1995). Чи не першим «нео-нуар» прийнято вважати «Китайський квартал» Романа Поланського (1974). У сучасному кінематографі нуарова стилістка розчинена у фільмах різних жанрів і напрямів, включаючи вестерни («Старим тут не місце»), комедії («Фарго»), фантастичні блокбастери («Той, що біжить по лезу», «Темне місто») і навіть авторське кіно з відтінком сюрреалізму (фільми 2000-них років Д. Кроненберга і Девіда Лінча).

Класичний голлівудський нуар[ред. | ред. код]

Жирним виділені фільми, визнані в США національним надбанням.

Ранній нуар[ред. | ред. код]

Зрілий нуар[ред. | ред. код]

• Лютий 1944 — «Леді-привид», реж. Роберт Сьодмак
• Вересень 1944 — «Подвійна страховка», реж. Біллі Вайлдер
• Жовтень 1944 — «Лора», реж. Отто Премінгер і «Міністерство страху», реж. Фріц Ланг
• Листопад 1944 — «Жінка у вікні», реж. Ф. Ланг
• Грудень 1944 — «Убивство, моя люба», реж. Едвард Дмитрик
• Вересень 1945 — «Мілдред Пірс», реж. Майкл Кертіс
• Жовтень 1945 — «Заворожений», реж. А. Хічкок; «Занепалий ангел», реж. О. Премінгер
• Листопад 1945 — «Утрачений вікенд», Б. Вайлдера, «Об’їзд», Едгара Г. Ульмера і «Мене звуть Джулія Росс» Джозефа Льюїса
• Грудень 1945 — «Бог їй суддя» Джона М. Сталя, «Загнаний в кут» Е. Дмитрика і «Вулиця гріха» Ф. Ланга
• Лютий 1946 — «Джильда» Чарльза Відора
• Квітень 1946 — «Блакитний жоржин» Джорджа Маршалла
• Травень 1946 — «Листоноша завжди дзвонить двічі» Тея Гарнетта і «Чужинець» Орсона Веллса
• Липень 1946 — «Дивна любов Марти Айверс» Льюїса Майлстоуна
• Серпень 1946 — «Глибокий сон» Говарда Гоукса, «Лиха слава» А. Хічкока і «Вбивці» Р. Сьодмака
• Жовтень 1946 — «Темне дзеркало» Р. Сьодмака
• Листопад 1946 — «Погоня» Артура Ріплі і «Підводна течія» Вінсента Міннеллі
• Січень 1947 — «Дівчина в озері» Роберта Монтгомері
• Березень 1947 — «Червоний будинок» Делмера Дейвса
• Травень 1947 — «Народжений вбивати» Роберта Вайза
• Червень 1947 — «Груба сила» Жюля Дассена і «Жінка на пляжі» Жана Ренуара
• Липень 1947 — «Одержима» Кертіса Бернгардта
• Серпень 1947 — «Тіло і душа» Роберта Росії і «Поцілунок смерті» Генрі Гетевей
• Вересень 1947 — «Темний коридор» Д. Дейвса
• Листопад 1947 — «З минулого» Жака Турнера [13]
• Грудень 1947 — «Леді з Шанхаю» О. Веллса і «Збирачі податків» Ентоні Манна
• Січень 1948 — «Таємниця за дверима» Ф. Ланга і «Я йду один» Байрона Гаскина
• Лютий 1948 — «Дзвонити: Нортсайд 777» Г. Гетевей
• Травень 1948 — «Оголене місто» Ж. Дассена і «Брудна угода» Е. Манна
• Липень 1948 — «Кі-Ларго» Дж. Г’юстона
• Вересень 1948 — «Вибачте, помилилися номером» Анатоля Литвака і «Плач міста» Р. Сьодмака
• Жовтень 1948 — «Схід місяця» Френка Борзейгі
• Листопад 1948 — «Він бродив ночами» Альфреда Л. Веркера
• Грудень 1948 — «Сила зла» Абрахама Полонського
• Січень 1949 — «Хрест-навхрест» Р. Сьодмака
• Лютий 1949 — «Полонянка» Макса Офюльса
• Березень 1949 — «Підстава» Р. Вайза
• Липень 1949 — «Будинок незнайомців» Джозефа Л. Манкевича
• Вересень 1949 — «Біла гарячка» Р. Уолша
• Жовтень 1949 — «Злодійське шосе» Ж. Дассена, «За лісом» Кінга Відора і «Момент нерозсудливості» М. Офюльса
• Листопад 1949 — «Вир» О. Премінгера і «Вони живуть уночі» Ніколаса Рея

Пізній нуар[ред. | ред. код]

• Січень 1950 — «Без розуму від зброї» Дж. Льюїса і «Справа Тельми Джордон» Р. Сьодмака
• Квітень 1950 — «Мертвий після прибуття» Рудольфа Мате
• Березень 1950 — «Будинок біля річки» Ф. Ланга
• Травень 1950 — «Асфальтові джунглі» Дж. Г’юстона і «У затишному місці» Н. Рея
• Червень 1950 — «Там, де закінчується тротуар» О. Премінгера
• Серпень 1950 — «Бульвар Сансет» Б. Вайлдера
• Жовтень 1950 — «Темне місто» Вільяма Дитерлена
• Грудень 1950 — «Звук люті» Сая Ендфілда
• Травень 1951 — «Мародер» Джозефа Лоузі
• Червень 1951 — «Незнайомці у потязі» А. Хічкока
• Липень 1951 — «Туз у рукаві» Б. Вайлдера
• Серпень 1951 — «Жінка його мрії» Джона Ферроу
• Листопад 1951 — «Детективна історія» Вільяма Вайлера
• Лютий 1952 — «На небезпечній землі» Н. Рея
• Червень 1952 — «Сутичка вночі» Ф. Ланга і «Афера на Тринідаді» В. Шермана
• Серпень 1952 — «Раптовий страх» Девіда Міллера
• Листопад 1952 — «Таємниці Канзас-сіті» Філа Карлсона
• Грудень 1952 — «Ангельське личко» О. Премінгера
• Січень 1953 — «Ніагара» Г. Гетвей
• Квітень 1953 — «Попутник» Іди Лупін
• Червень 1953 — «Подія на Саут-стріт» Семюела Фуллера
• Жовтень 1953 — «Сильна спека» Ф. Ланга
• Лютий 1955 — «Великий ансамбль» Дж. Льюїса
• Травень 1955 — «Цілуй мене на смерть» Роберта Олдріча
• Серпень 1955 — «Пригода в Фінікс-сіті» Ф. Карлсона
• Вересень 1955 — «Поцілунок убивці» Стенлі Кубрика
• Листопад 1955 — «Великий ніж» Р. Олдріча
• Травень 1956 — «Поки місто спить» Ф. Ланга і «Вбивство» С. Кубрика
• Вересень 1956 — «За межами розумного сумніву» Ф. Ланга
• Грудень 1956 — «Не та людина» А. Хічкока
• Червень 1957 — «Солодкий запах успіху» Олександра Маккендріка
• Травень 1958 — «Печать зла» О. Веллса
• Грудень 1958 — «Вбивство за контрактом» Ірвінга Лернера
• Жовтень 1959 — «Ставки на завтра» Р. Вайза і «Криваве кімоно» С. Фуллера

Фільми інших країн, зняті в нуаровой стилістиці[ред. | ред. код]

Жирним виділені фільми, зняті за участю американців і часто зараховувані до класичного нуару.

Нео-нуар[ред. | ред. код]

Наступні фільми іноді з застереженнями зараховують до сучасних форм «нуару» («пост-нуар», «нео-нуар»).

• «Постріл впритул», реж. Джон Бурмен
• «Довге прощання», реж. Роберт Олтмен
• «Китайський квартал», реж. Роман Поланський
• «Жар тіла», реж. Лоуренс Кездан
• «Просто кров», «Перехрестя Міллера» і «Людина, якої не було», реж. брати Коени
• «Синій оксамит», «Шосе в нікуди» і «Малхолланд Драйв», реж. Девід Лінч
• «Гамлет йде в бізнес», реж. Акі Каурісмякі
• «Звичайні підозрювані», реж. Браян Сінгер
• «Таємниці Лос-Анджелеса», реж. Кертіс Генсон
• «Переслідування» і «Пам’ятай», реж. Крістофер Нолан
• «Таємнича річка», реж. Клінт Іствуд
• «Погане виховання», реж. Педро Альмодовар
• «Виправдана жорстокість», реж. Девід Кроненберг
• «Місто гріхів» реж. Роберт Родрігес
• «Драйв», реж. Ніколас Віндінг Рефн
• «Крижаний врожай», реж. Гарольд Реміс
• «Las Meninas»^[7] та «Delirium»^[8], реж. Ігор Подольчак

Пародії на нуар[ред. | ред. код]

Наступні фільми цілком побудовані на пародіюванні стилістики фільмів-нуар або містять епізоди, чітко пародіюють штампи таких фільмів.

Ніка Нуар — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ніка Нуар (англ. Nika Noire, справжнє ім’я Світлана Жулікова; 8 грудня 1984, Запоріжжя) — українська модель та порноакторка^[1].

Народилася в консервативній сім’ї. Вона приїхала до США вивчати англійську мову.

У 2007 році, у віці 23 років, Нуар дебютувала у порнографічному фільмі. За даними Internet Adult Film Database (IAFD), вона зіграла у 225 фільмах, у тому числі для таких провідних лейблів, як Devil’s Film, New Sensations, Evil Angel, Jules Jordan Video, Digital Playground, Zero Tolerance, Sin City, Hustler Video, Wicked Pictures, Vivid Entertainment, Penthouse, Anabolic Video, Digital Sin, Elegant Angel, Red Light District, Diabolic Video та Adam & Eve.

Крім того, Нуар також працювала у менш відомих кіностудіях, таких як Legend Video, Shane’s World, West Coast Productions, Pure Play Media та Third Degree Films. Вона також захоплювалася порносайтами в Інтернеті, такими як Brazzers, Dogfart та Muffia.

У 2014 році закінчила свою кар’єру порноакторки.

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

У 2010 році була номінована на премію XRCO в категорії «Оргазмічна оралістка».

1. ↑ Nika Noire. Boobpedia. Процитовано 29 червня 2020. 

Піно-нуар — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Піно-нуар, видно часткове достигання
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піно.

Піно́-нуа́р (фр. Pinot Noir) — червоний сорт винограду, підвид виду Виноград справжній (Vitis vinifera), один з так званих «великих винних сортів». Є візитною карткою вина Бургундії, де майже все червоне вино виготовляється з піно-нуару.

Піно-нуар — древній сорт, чия історія налічує більш ніж 2000 років^[1]. Він також є батьком іншого «великого» сорту — Шардоне. Найбільш ймовірною батьківщиною є Бургундія. Визначення походження піно-нуару ускладнюється тим, що сорт дуже легко мутує і кількість клонів піно перевищує тисячу. Дуже відомими клонами є піно-грі, піно-блан і піно-меньє.

Лози піно-нуар в Бургундії. Листя проріджене для кращого освітлення ягід сонячним промінням

Ягоди піно-нуару маленькі, зібрані у щільні грона, які нагадують за формою соснові шишки, звідси назва (фр. Pin — сосна).
Піно-нуар — дуже примхливий та мінливий сорт. На відміну від, скажімо, каберне-совіньйону, який має чіткі смакові і ароматичні ознаки, де б він не ріс, піно-нуар може давати вина, які дуже відрізняються залежно від клімату, ґрунтів, методів підв’язування та способу переробки. Ягоди піно-нуару достигають нерівномірно, тому особливу увагу винороби приділяють сортуванню і відокремленню саме стиглих плодів перед прессуванням.
Найкращі ґрунти для піно-нуару — вапняк та крейда. Ідеальний клімат — теплий або прохолодний, оскільки сорт втрачає аромати, якщо достигає швидко у спекотну погоду.

Попри те, що вирощувати піно-нуар досить складно через його мінливість, винороби всього світу намагаються виготовляти вина на його основі, оскільки успішні вина мають неповторні свіжі фруктові аромати.

Визначні регіони[ред. | ред. код]

Найвідомішим регіоном для піно-нуару є Бургундія, Франція. Серед визначних районів — Кот-д’Ор, Кот-Шалонез та Макон.
Найпрестижнішими виноградниками, де вирощують піно-нуар, є Вон-Романе, Жевре-Шамбертен, Нюї-Сен-Жорж.

Інші регіони[ред. | ред. код]

Інші важливі регіони культивації піно-нуару — Каліфорнія (долини Рашшн Рівер і Сонома), Нова Зеландія, Австралія, Німеччина (тут сорт зветься Шпетбургундер), Італія, Молдова. Піно-нуар культивують у Криму.

Піно-нуар з Бургундії, видно світло-гранатовий колір

Вина з піно-нуар можуть сильно відрізнятися залежно від регіону. Тим не менш, всі мають легкий гранатовий колір, високу кислотність, насичений смак та аромат, середній або низький вміст танінів.
Винороби часто використовують піно-нуар для виробництва рожевого вина. Сорт також є традиційним компонентом у ігристих винах у суміші з Шардоне (Франція, Австралія) та Аліготе, Рислінг (Україна, Молдова).

Смакові та ароматичні характеристики:

Кулінарні комбінації[ред. | ред. код]

Завдяки легкому фруктовому характеру піно-нуар добре комбінується з ароматними стравами, такими як прошуто, сири, молода яловичина, омари, креветки, баранина.

Noir / Аниме

Вот и закончил я просмотр аниме под названием «Нуар». Опираясь на свою субъективную оценку могу сказать, что это одно из самых…
Хотя знаете, идите в задницу, я ненавижу эти клишированные вступления, от которых меня тошнит. Кому они нужны вообще?

Аниме хорошее годное. 10/10. На этом всё. Всем удачи, всем пока.

Ладно, погорячился. Так, читающий это. Ты зашёл сюда, раздумывая, стоит смотреть этот сериал или нет. Да?
Ну, я отвечу «и да и нет».
Если ты любишь кавайных тянок (а тут по описанию и постеру можно сказать, что они в наличии), любишь фан-сервис — проходи мимо. Но можешь остаться, если тебе достаточно лёгких ненавязчивых ножек.
Любишь бойню, стрелянину. В общем, крутой экшОн? Качественно прорисованные боевые сцены?
Уходи. 90% перестрелок тут унылы и проходят по одному сценарию.
Изредка мелькают красивые акробатические этюды, но это изредка.
Любишь динамичные сюжеты с кучей поворотов и ждёшь их тут?
Тоже, значит, уходи.
Повествование тут медленное и ты сдохнешь от скуки.

Остаться можешь, если:
1. Готов проникнуться происходящим. Пропустить через себя мысли и переживания героев, анализировать каждый их взгляд.
2. Для тебя важна атмосфера.
3. Можешь принять некоторые странности/условности.
Для просмотра «Нуара» нужно быть подготовленным изначально. Ща расскажу, почему.
Как я и говорил, сюжет медленный. Редкие детали раскрываются по крупицам раз в пять серий. Смотря некоторые эпизоды, ты думаешь, что перед тобой какой-то филлер, ненужная сюжету побочная история про девушек с оружием.
Но это не так. Все истории играют роль и предусмотрены сюжетом.
Кстати о сюжете. Стоит быть готовым к тому, что он тут двойственный и у него есть две стороны.
Первая — видимая сторона со всеми этими интригами, расследованиями. Прикол в том, что она начнёт развиваться в последних шести сериях, когда начнёт что-то прояснятся и раскроется значение происходящего.
Вторая сторона — личностная, психоэмоциональная. Следить стоит именно за ней. Для этого и нужно проникнуться героями, регулярно ставя себя на их место. Сюжетные повороты часто происходят сугубо на уровне изменений психики героев, перемен в их эмоциональном состоянии, а не на видимом, физическом поле. Будьте готовы к этому.
Персонажи.
Нет, о них я не расскажу по двум причинам.
1. Это невозможно сделать, не впав в спойлеры. Ну да, можете сказать, что я лентяй и это отговорка такая, но это так. По сути, сюжет и персонажи тут неразделимы. Сюжет движется внутри персонажей, а не их снаружи. Всё, что нужно — и так в описании. Такие дела.
2. Придётся писать целый трактат, разбирая их поведении, причины действий, переживания и смену взглядов.
Вот тут, простите, я лентяй. Такие дела.

Атмосфера.
Она тут и вправду «noir-ная». Более того — очень густая и затягивающая. Достигается за счёт прекрасной рисовки.
Да, она на уровне Миядзаки, чесслово. Чтоб не быть голословным — ловите скрины.
1280×720
1280×720
1280×720
1280×720
1280×720

Лица персонажей тоже красивые, но скрины лень грузить.
Кстати, рисовка тут работает на сам сюжет. Персонажи малословны и часто обрывают фразы, но их глаза выражают их состояние, вместо речи доносят мысли.
Ещё шикарная вещь — музыка Юки Кадзиуры.
Треков немного, но вписываются отлично. Самые лучшие, улетевшие в мой плейлист — «Canta Per Mer» и «Salva Nos». Латинские песнопения, ммм, они прекрааасны~.
Что касается поднятых проблем, то смысловой пазл тут обширен, выстраивается в неожиданные конфигурации и включает в себя такие проблемы:
— Попытки обрести себя, заполнить внутреннюю пустоту.
— Противостояние «тёмному» внутреннему «Я», вплоть до желания уничтожить его путём суицида из-за осознания себя как недостойного чудовища.
— Противостояние навязанным другими обстоятельствами, предопределённости.

В довершение скажу, что критики этот сериал обругали, назвав псевдофилософским. Но в мире, где профессиональные критики «Анигиляцию» называют философским шедевром, этим самым критикам явно верить не стоит.
А глубокий смысл в «Нуаре», как я уже отмечал, наличествует, и СПГС-ить по этому поводу можно много, даже больше, чем по поводу смысла котируемой многими «Евы».
Ещё и концовка то ли открытая, то ли закрытая, но, скорее всего, второе, и от осознания этого становится грустно.

Вообще данное произведение изначально не для снобов, но и не для массовой аудитории. Что-то среднее, что может понравится немногим. Очень маленькой прослойке людей, но если уж зайдёт, то крепко так.

Шедевр ли «Noir»? Безусловно. Очень специфичная авторская работа. Смотреть или нет — выбор за вами.

Noir (аниме) — Wikipédia

Un article de Wikipédia, l’encyclopédie libre.

Эта статья не содержит ссылок на источник и содержание информации об ошибках (signalé en mai 2017).

Si vous disposez d’ouvrages ou d’articles de référence or si vous connaissez des sites web de qualité traitant du thème abordé ici, merci de Compléter l’article en donnant les références utiles à sa vérifiabilité et en les liant à la section Notes et références »(модификатор l’article).

Источники на тему « Нуар (аниме) »:

Noir (ノ ワ ー ル, Nowāru ^? ) — это реалистичное аниме от Kōichi Mashimo и продукт студии Bee Train.

La série tourne autour de deux tueuses à gages et de leur voyage для поиска ответов aux mystères qui entourent leur passé. L’action se déroule Principalement en France.

Букет «Мирей» создан для французской жизни в Париже.Elle reçoit un jour électronique l’invitant à faire «un pèlerinage dans le passé». Семейная музыка сопровождает послание: целль-де-ла-Монтр-гуссет-де-сын-отец-убийца, оставивший свою семью, чтобы Мирей была на бис. Décidée à remonter cette piste, Mireille se rend au Japon et découvre que l’auteur du message est une étrange Lycéenne, Кирика Юмура. Mais Kirika ne peut lui apporter les renseignements qu’elle souhaite: elle est amnésique.Ses souvenirs ne remontent qu’à quelques jours, au moment où elle s’est réveillée dans une chambre inconnue. Сын идентичность и детали касаются семьи на этих фабриках. La seule выбрала dont elle se souvienne clairement est qu’elle est « Noir », означающее «quoi que cela puisse». Elle sait également qu’elle est liée à Mireille. Cette dernière accept de l’aider à retrouver son passé, dans l’espoir de découvrir à cette event la vérité sur l’assassinat de sa famille. Elle avertit cependant Kirika: une fois qu’elles auront résolu cette énigme, Mireille la supprimera.Мирей и Кирика, выручка в Париже, создание дуэта ассассинов с кодом « Noir ». Rapidement, leurs recherches les conrontent a une organization mystérieuse et puissante, les « Soldats ».

Букет Мирей (ミ レ イ ユ ・ ブ ー ケ, Mireiyu Būke ^? )

Японский голос: Котоно Мицуиси, французский голос: Натали Бьенайме

Mireille est âgée d’une vingtaine d’années. Ее родители, Одетт и Лоран, руководящая организация мафиози Корсии.Одетт, Лоран и другие друзья Мирей — это убийцы в мистических обстоятельствах, которые только что исполнились на бис. Mireille a dû fuir la Corse, emmenée par son oncle Claude, le frère d’Odette, qui l’a par la suite entraînée pour devenir une tueuse à gages. Mireille habite un appartement à Paris, même si son travail l’emmène souvent à l’étranger. Elle est élégante et cultivée. Мирей пользуется Walther P99 и другими рабочими местами. Elle se laissera cependant convaincre de s’associer à Kirika dans l’espoir d’obtenir des réponses related le meurtre de sa famille.Mireille est la tête pensante du duo: c’est elle qui contacte les informateurs, accept les contrats и соответствует планам. Ses талантливых людей, которые не подчиняются Кирике, mais elle compense par des tueuse de stratège hors du commun.

Mireille montre beaucoup de professionalnalisme dans son travail mais ses sentiments prennent parfois le dessus sur son calme affiché. Elle n’est pas denuée d’humour mais il lui прибыть aussi de se montrer emportée. Elle reste tourmentée par le souvenir de la mort de sa famille.

Кирика Юмура (夕 叢 霧 香, Юмура Кирика ^? )

Японский голос: Хоко Кувашима, французский голос: Элен Бизо

Кирика Юмура n’est que le nom d’usage de cette jeune femme d’origine asiatique, qui a oublié sa véritable identity. En dépit de son apparence adolescente, elle n’a que quelques années de moins que Mireille. Au début de la série, elle ne sait que très peu de choses à son propre sujet. Elle sait qu’elle est «Noir», mais ne se souvient pas de ce que cela signifie; elle sait qu’elle est liée à Mireille Bouquet, mais ignore pourquoi.Кирика манифест стремительного развития способностей во время общения, сверхъестественной сети в целле-де-Мирей. Elle использует привычный элемент для Beretta M1934 Commercial, mais se montre tout aussi douée au corps à corps. Elle a notamment un don pour impulser des armes à partir de peu de choses. Kirika est extrêmement agile et ses sens sont incroyablement aiguisés (notamment l’ouïe). En dehors de l’art de tuer, ses connaissances sont en revanche Assez limitées et Mireille aura l’occasion de remarquer son manque de culture générale.Премьера мотивации Кирики, полученная при ответах на вопросы, связанные с его прошлым, mais elle ne sait guère comment s’y prendre. Elle laisse généralement à Mireille le soin de prendre les décisions.

Kirika est d’un naturel Assez renfermé, parfois timide, et parle peu. Bien qu’elle ne soit pas dépourvue d’émotions, elle ne les exprime que redument. La compagnie de Mireille похожа на néanmoins apaiser son sentiment de solitude et de souffrance intérieure.

Хлоя (ク ロ エ, Куроэ ^? )

Японский голос: Ая Хисакава, французский голос: Паскаль Чемин

Chloé n’apparaît qu’à partir de l’épisode 10, où elle revndique être le «Vrai Noir».Elle a peu près le même âge que Kirika. Chloé est au service d’Alténa et Compleit Absolument toutes les mission que celle-ci lui confie (il peut également lui arriver d’en created surees de son propre chef si elle pense que la mission est juste). C’est une tueuse aussi exceptionnelle que Kirika. Elle se bat presque exclusive à l’aide de couteaux de jet, qu’elle transporte en grand nombre sur sa personne. Chloé joue un Rôle d’abord Assez énigmatique, mais qui l’amène à croiser fréquemment la route de Mireille et Kirika.

La personnalité de Chloé est double. C’est une tueuse extrêmement calme, Professionalnelle et sûre d’elle-même. Mais elle manifesteste souvent un caractère très enfantin, enjoué et épanoui. Elle voue un attachement indéfectible à Alténa, qu’elle considère com une mère. Elle ressent également une глубокая привязанность, voir des sentiments amoureux enves Kirika.

Alténa (ア ル テ ナ, Arutena ^? )

Японский голос: Тарако, французский голос: Оливия Дютрон

L’âge d’Alténa est inconnu, mais se situe probablement entre 30 et 40 ans.Cette femme au comportement serein et à l’apparence maternelle Occupe une position élevée chez les Soldats, où elle fait figure de prêtresse. C’est un passé douloureux qu’a vécu cette femme; en effet, Alténa a été violée par un soldat pendant le massacre de son village, alors qu’elle n’était qu’une petite fille. Подвеска Alténa n’apparaît qu’épisodiquement une grande partie de la série. Elle réside dans un domaine perdu dans les Pyrénées et n’en sort jamais, использующая Хлою для совершения объектов.Эти намерения точны, чтобы добиться прогресса.

Подвеска l’essentiel de la série, on ne voit Alténa Interagir directement qu’avec Chloé, vis-à-vis de laquelle elle montre beaucoup de douceur et d’affection. Toujours très calme, Alténa est Absolument convaincue de la justesse de sa cause, la punition des criminels par la насилия. Elle considère en effet que puisqu’on peut tuer par amour, on peut aussi sauver par haine.

Копперия но хитсуги (открытие) [модификатор | модификатор кода файла]

• Оригинальное название: コ ッ ペ リ ア の 柩 (Le cercueil de Coppelia)
• Chanté par: ALI PROJECT
• Слово Арика Такарано
• Композиция и аранжировка: Микия Катакура
• Тема: Une personne qui, à travers un monde de désolation et de désespoir, cherche à Trouver Dieu.

Кирей на кандзё (окончание) [модификатор | модификатор кода файла]

• Оригинальное название: き れ い な 感情 (Belles émotions)
• Chanté par: Akino Arai
• Слова и слова: Акино Араи
• Расположение: Hisāki Hokari, aidé pour les cordes par Akino Arai
• Тема: Персональный рассказ в обстановке пассивного одиночества, после того, как вы обойдетесь в одиночестве.

Музыка в стиле нуар [модификатор | модификатор кода файла]

Уважайте коды нуарских фильмов, серию анимационных фильмов и диалоги.La musique crée non seulement l’atmosphère dans laquelle évolue tous ces personnages, mais également se substitue littéralement aux dialogues. En dépit du fait qu’elle soit speculièrement hétéroclite (кельтская музыка, джей-поп, аккордеон, синтезатор, песнопение grégorien…), la bande-originale — это уникальный и донне véritablement corps à la série.

Trois OST относится к JVC (Victor Entertainment Inc.):

Нуар, оригинальный саундтрек I [модификатор | модификатор кода файла]

• Композиторы: Yuki Kajiura sauf pour Coppelia no Hitsugi et Kirei na kanjō .
• Аранжировки: Yuki Kajiura sauf pour Coppelia no Hitsugi et Kirei na kanj .
• Paroles: Yuki Kajiura sauf pour Coppelia no Hitsugi et Kirei na kanj .
• Вылет: 21 июн 2001

Нуар Оригинальный саундтрек II [модификатор | модификатор кода файла]

Noir blanc dans NOIR ~ Kuro no Naka no Shiro ~ [модификатор | модификатор кода файла]

Примечание: titre en français dans le texte.

Сборник вокальных песен

1. Также известен как Куро
2. прелюдия
3. канта на меня — японская вер.
4. колыбельная — японская вер.
5. Aime moi
6. Himitsu
7. salva nos — диалог ремикс вер.
8. любовь
9. Gensou Rakuen

BGM Outtrack Collection

1. гостей B
2. мелодия — «salva nos» ver.
3. ревность
4. на рассвете
5. черное общество
6. семейная привязанность
7. церковь
8. свободно

Cette série, un peu violente bien que l’on n’y retrouve pour ainsi dire jamais de sang, connu un succès considérable, tout d’abord au Japon, mais également en France, depuis sa diffusion sur Canal + dans l’émission La Kaz презентация Янника Зикота.Au fil des fépisodes, on note de nombreuses réferences aux film noirs mais aussi au cinéma de John Woo.

C’est également cette série qui a fait connaître le studio Bee Train et Yuki Kajiura.

.

Корпус нуар — Википедия

En Physique, un corps noir désigne un objet idéal qui Absorbe parfaitement toute l’énergie électromagnétique (toute la lumière quelle que soit sa longueur d’onde) qu’il reçoit. Cette Absorption se traduit par une agitation thermique qui provoque l’émission d’un rayonnement thermique, dit rayonnement du corps noir .

La loi de Planck décrit le specter de ce rayonnement, qui depend uniquement de la température de l’objet.La loi du déplacement de Wien определяет частоту максимального спектра яркости, и loi de Stefan-Boltzmann donne la densité de flux d’énergie émise, который не зависит от aussi que de la température de l’objet.

Le nom corps noir a été Introduction par le Physicien Gustav Kirchhoff en 1862. Модель черного корпуса, разрешенная Максом Планком де декуврир для количественной оценки электромагнетизма, qui fut un des fondements de la Physique quantique.

Courbes de rayonnement du corps noir à différentes températures selon l’équation de Planck (Courbes en couleur), сравниваемые с курсом и таблицей классической теории джинсов Рэлея (Courbe en noir).

Le corps noir est un objet idéal Qui Absorberait parfaitement toute l’énergie électromagnétique qu’il reçoit, sans en réfléchir ni en transmettre. Il n’est fait aucune autre hypothèse sur la nature de l’objet. Sous l’effet de l’agitation thermique, le corps noir émet un rayonnement électromagnétique. Термическое равновесие, эмиссия и поглощение, равновесие и эффективность района, не зависящие от температуры (термический район) ^{[1] , [2] , [3] , [4] , [5]} .

La qualification de «noir» vient donc de ce que la lumière visible est entièrement Absorbee. Cependant, si la température du corps est Suffisamment élevée, son rayonnement émis atteint le Spectre de la lumière visible (voir plus bas) et il peut être visible à notre œil.

Репродуктивная модель плюс элементы карактеристического корпуса нуар эста де персер и тру-де-трэс маленького хвоста в кавите. Ainsi, tout rayonnement traversant cette ouverture subit de multiples diffusions sur les parois internes, максимизирует вероятность поглощения.La surface immatérielle du Trou semble totalement noire lorsque la température interne est suffisamment basse.

Un four, uniform chauffé, constitue également un bon modèle de corps noir ^[6] . C’est d’ailleurs un four qui fut utilisé par Wien pour determiner les lois d’émission électromagnétique en fonction de la température. Les parois de l’intérieur de l’enceinte émettent un rayonnement à toutes les longueurs d’onde: theoriquement des ondes radio aux rayons X. Cette emission is due to l’agitation des atomes.En effet, la température mesure l’agitation des atomes (ceux-ci «осциллирующий» autour de leur position). Ce faisant, chaque atome se comporte com un dipôle électrostatique, яркий (dipôle formé par le noyau et le nuage électronique), qui rayonne donc de l’énergie.

Chaque paroi du four émet et Absorbe du Rayonnement. Il y ainsi échange d’énergie entre les parois, jusqu’à ce que l’objet atteigne l’équilibre thermique. La répartition de la Quantité d’énergie émise, en fonction de la longueur d’onde, forme le specter.Celui-ci est la signature d’un rayonnement purement thermique. On l’appelle Spectre du corps noir et il ne depend que de la température du four. Quand la température s’élève, le pic de la Courbe de rayonnement du corps noir se déplace vers les Courtes longueurs d’onde. La Courbe en Noir Indique la prévention de la théorie dite classique, par оппозиция à la théorie quantique, qui seule prédit la forme correcte des Courbes Effectivement Observées.

Le Spectre «Continuous» (Donc en négligeant les raies Spectrales) des étoiles (ou en tous cas de la grande Majorité des étoiles ni trop froides ni trop chaudes, com le Soleil) есть призрак черного корпуса.{\ circ}} s’exprime en Вт м ⁻² sr ⁻¹ м ⁻¹ . В этой формулировке, используемой в жилых помещениях, ^–2 соответствуют поверхностным метрам, все ^–1 соответствуют длительной экскурсии.

Loi de Wien [модификатор | модификатор кода файла]

Длинный свет, соответствующий максимальному спектру яркости, установленному в Вену:

λmax = hcαkBT {\ displaystyle \ lambda _ {\ max} = {\ frac {hc} {\ alpha k _ {\ mathrm {B}} T}} \} avec α = W⁡ (−5e − 5) + 5 {\ displaystyle \ \ alpha = \ operatorname {W} (-5e ^ {- 5}) + 5},

или W désigne la fonction W. de Lambert.{-3} \; \ mathrm {m \, K}} {T}}}

Cette dernière loi exprime le fait que pour un corps noir, le produit de la température et de la longueur d’onde du pic de la Courbe est toujours égal à une constante. Cette loi très simple permet ainsi de connaître la température d’un corps assimilé à un corps noir par la seule position de son maximum.

Лой де Стефан-Больцманн [модификатор | модификатор кода файла]

D’après la loi de Stefan-Boltzmann, la densité de flux d’énergie ou densité de power or émittance ennergétique M∘ (T) {\ displaystyle M ^ {\ circ} (T)} (en W m ^-2 ) émis par le corps noir varie en fonction de la température absolue T (exprimée en kelvin) selon la formule:

M∘ (T) = σT4 {\ displaystyle M ^ {\ circ} (T) = \ sigma \, T ^ {4}}

или σ есть константа Стефана-Больцмана, qui vaut environment 5, 67 × 10 ⁻⁸ Вт м ⁻² K ⁻⁴ .

Au début des travaux sur le corps noir, les calcs de l’énergie totale emise donnaient un résultat surprenant: l’objet émettait une Quantité Infinie d’énergie. Comme l’énergie Calculée croissait lors de l’intégration du Spectre pour les longueurs d’onde courtes, в апелляции cela la «ультрафиолетовая катастрофа». Классическая техника — это приз за дефект Макса Планка и за заключение, что использованная модель для вычислителя полной энергии était erroné; Le Modèle de Rayleigh et Jeans considérait en effet un Spectre Continuous.

Dans un mémoire intitulé Sur la théorie de la loi de la distribution d’énergie sur un specter normal et présenté le 14 декабря 1900 г. , Planck раскрывает эти выводы, связанные с проблемой и предложением других квантовых гипотез: Энергия без энергии продолжается, большая часть пакетов без хвоста E зависит от длинной длины:

E = hcλ {\ displaystyle E = {\ frac {hc} {\ lambda}}}

Cela lui a valu le prix Nobel de Physique в 1918 году.La découverte de cette quantification des échanges d’énergie fut un des fondements de la Physique quantique; notamment, mis en corrélation avec les travaux de Hertz sur l’effet photoélectrique, разрешение на изобретение Эйнштейна в концепцию фотона в 1905 году, что является ценным признаком Нобелевской премии по физике в 1921 году.

Comparaison du specter de corps noir et du specter réel du Soleil pour la même température

Un corps gris est un objet théorique dont l’absorptivité, c’est-à-dire la фракция абсорбирующего электронного электромагнетизма, serait indépendante de la longueur d’onde.

Un corps gris éclairé par de la lumière blanche refléterait de la même manière les différentes longueurs d’onde qui constituent la lumière blanche. Il ne prendrait donc pas de couleur. Un corps gris dont l’absorptivité ^{[réf. nécessaire]} serait proche de 1 se comporterait quasiment com un corps noir. Un corps gris dont l’absorptivité ^{[réf. nécessaire]} est proche de 0 est parfois qualifié de «corps blanc».

1. ↑ (ru) W. H.Freeman, Modern Physics (6ème édition, 2012) с. 123
2. ↑ «Corps», dans le Dictionnaire de l’Académie française , sur Centre national de ressources textuelles et lexicales (sens II , 2, Corps noir ) [см. Le 14 janvier 2018].
3. ↑ Définitions lexicographiques et étymologiques de «noir» (sens I , A, 1, a, Corps noir ) на Trésor de la langue française informatisé , Sur le site du Centre national de ressources textuelles consult et lexicales [ le 14 janvier 2018].
4. ↑ Entrée « corps noir » du Dictionnaire de français , en ligne sur le site des éditions Larousse [см. 14 января 2018 г.].
5. ↑ Entrée « corps noir » de l ‘ Encyclopédie , en ligne sur le site des éditions Larousse [см. 14 января 2018 г.].
6. ↑ Cours de thermodynamique de l’université du Mans.

Sur les autres projets Wikimedia:

Статьи коннексов [модификатор | модификатор кода файла]

Liens externes [модификатор | модификатор кода файла]

.

Phim noir — Википедия tiếng Việt

Phim noir ^[1] (tiếng Pháp: Film noir , phim đen ) là một thuật cong phnhi Голливуд, nhất là các phim nhấn mạnh thái độ hoài nghi và ng lực liên quan đến tình dục.

Phim noir Hollywood k nguyên vàng thường được coi là kéo dài từ u những năm 1940 n cuối những năm 1950. Phim noir của thời kỳ này có liên hệ chặt chẽ vnh ảnh экспрессионист của Đức.Nhiều câu chuyện nguyên mẫu và nhiều phong cách của Phim noir cổ iển xuất phát từ trường phái văn học giả tưởng về tội phạm đã xuất hin i

Thuật ngữ này lần đầu c nhà phê bình Pháp Nino Frank nói n khi đề cập tới các bộ phim của Hollywood vào năm 1946, ã không được hầu hnhnhnh ^[2] Các nhà sử học điện ảnh và các nhà phê bình ã nói đến loại phim này sau khi thuật ngữ này ã phổ biến. Naremore (2008), стр. 4, 15–16, 18, 41; Баллинджер и Грейдон (2007), стр. 4–5, 22, 255.

Tài liệu [sửa | sửa mã nguồn]

• Ауэрбах, Джонатан (2011). Нуар фильма и американское гражданство. Дарем, Северная Каролина: издательство Duke University Press. ISBN 978-0-8223-4993-8
• Чопра-Гант, Майк (2005). Голливудские жанры и послевоенная Америка: мужественность, семья и нация в популярных фильмах и нуаре . Лондон: IB Tauris. ISBN 978-1-85043-838-0
• Кокран, Дэвид (2000). Америка нуар: подпольные писатели и кинематографисты послевоенной эпохи . Вашингтон, округ Колумбия: Smithsonian Institution Press. ISBN 978-1-56098-813-7
• Дикос, Эндрю (2002). Улица без названия: история классического американского фильма нуар . Лексингтон: Университетское издательство Кентукки. ISBN 978-0-8131-2243-4
• Димендберг, Эдвард (2004). Нуар и пространства современности . Кембридж, Массачусетс и Лондон: Издательство Гарвардского университета. ISBN 978-0-674-01314-8
• Диксон, Уиллер Уинстон (2009). Нуар и кино паранойи . Нью-Брансуик, Нью-Джерси: Издательство Университета Рутгерса. ISBN 978-0-8135-4521-9
• Гроссман, Джули (2009). Переосмысление роковой женщины в нуарском фильме: Готовы к ее крупным планам . Бейзингсток, Великобритания: Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-230-23328-7
• Хэннсберри, Карен Берроуз (1998). Femme Noir: Bad Girls из фильма . Джефферсон, Северная Каролина: МакФарланд. ISBN 978-0-7864-0429-2
• Хэннсберри, Карен Берроуз (2003). Плохие парни: Актеры из нуарского фильма .Джефферсон, Северная Каролина: МакФарланд. ISBN 978-0-7864-1484-0
• Заяц, Уильям (2003). Ранний нуар: жадность, похоть и убийство в голливудском стиле . Джефферсон, Северная Каролина: МакФарланд. ISBN 978-0-7864-1629-5
• Хоган, Дэвид Дж. (2013). FAQ по фильму-нуар . Милуоки, Висконсин: Хэл Леонард. ISBN 978-1-55783-855-1
• Каплан, Э. Энн, изд. (1998). Женщины в нуарном фильме , новое изд. Лондон: Британский институт кино. ISBN 978-0-85170-666-5
• Кини, Майкл Ф. (2003). Гид по нуарным фильмам: 745 фильмов классической эпохи, 1940–1959 . Джефферсон, Северная Каролина: МакФарланд. ISBN 978-0-7864-1547-2
• Мейсон, Фрэн (2002). American Gangster Cinema: от Little Caesar до Криминальное чтиво. Хаундмиллс, Великобритания: Palgrave. ISBN 978-0-333-67452-9
• Майер, Джефф и Брайан МакДоннелл (2007). Энциклопедия нуарного кино . Вестпорт, штат Коннектикут: Гринвуд. ISBN 978-0-313-33306-4
• Макартур, Колин (1972). Underworld U.S.A. Нью-Йорк: Викинг. ISBN 978-0-670-01953-3
• Остин, Марк. Аллея кошмаров: фильм-нуар и американская мечта (Johns Hopkins University Press; 2013) 336 страниц; интерпретирует нуар как жанр, бросающий вызов американской мифологии восходящей мобильности и самоизобретения.
• Палмер, Р. Бартон (1994). Темное кино Голливуда: американский фильм-нуар . Нью-Йорк: Туэйн. ISBN 978-0-8057-9335-2
• Палмер, Р. Бартон, изд. (1996). Перспективы нуара .Нью-Йорк: G.K. Зал. ISBN 978-0-8161-1601-0
• Папас, Чарльз (2005). Это горький маленький мир: самые умные, жесткие и отвратительные цитаты из нуарского фильма . Иола, Висконсин: Дайджест писателей. ISBN 978-1-58297-387-6
• Рабиновиц, Паула (2002). Черное, белое и нуар: модернизм целлюлозы Америки . Нью-Йорк: издательство Колумбийского университета. ISBN 978-0-231-11481-3
• Schatz, Thomas (1997). Бум и спад: американское кино в 1940-е годы .Беркли, Лос-Анджелес и Лондон: Калифорнийский университет Press. ISBN 978-0-684-19151-5
• Селби, Спенсер (1984). Темный город: Нуар . Джефферсон, Северная Каролина: МакФарланд. ISBN 978-0-89950-103-1
• Шадоян, Джек (2003). Мечты и мертвые концы: Американский гангстерский фильм , 2-е изд. Оксфорд и Нью-Йорк: Издательство Оксфордского университета. ISBN 978-0-19-514291-4
• Сильвер, Ален и Джеймс Урсини (1999). Стиль нуар . Вудсток, Нью-Йорк: Overlook Press.ISBN 978-0-87951-722-9
• Спайсер, Эндрю (2002). Нуар . Харлоу, Великобритания: Pearson Education. ISBN 978-0-582-43712-8
• Стармен, Рэй (2006). ТВ-нуар: ХХ век . Трой, Нью-Йорк: Букмекерская контора Троя. ISBN 978-1-933994-22-2

Tư liệu [sửa | sửa mã nguồn]

.

Нуар Дезир — Википедия, свободная энциклопедия

Википедия todavía no tiene una página llamada «Noir désir».

Busca Noir désir en otros proyectos hermanos de Wikipedia:

	Wikcionario (diccionario)
	Wikilibros (обучающие / руководства)
	Викицитатник (цитаты)
	Wikisource (biblioteca)
	Викинотики (noticias)
	Wikiversidad (Contenido académico)
	Commons (изображения и мультимедиа)
	Wikiviajes (viajes)
	Викиданные (данные)
	Викивиды (особые)

• Comprueba si имеет escrito el nombre del artículo de forma correa, y que Wikipedia es el lugar donde debería estar la información que buscas.Si el título es righto, a la derecha figuran otros proyectos Wikimedia donde quizás podrías encontrarla.
• Busca «Noir désir» en el texto de otras páginas de Wikipedia que ya existen.
• Проконсультируйтесь с листом произведений искусства, который комментирует «Noir désir».
• Busca las páginas de Wikipedia que tienen объединяет «Нуар Дезир».
• Si ya habías creado la página con este nombre, limpia la caché de tu navegador.
• También puede que la página que buscas haya sido borrada.

Si el artículo incluso así no existe:

• Crea el artículo utilizando nuestro asistente o solicita su creación.
• Puedes traducir este artículo de otras Wikipedias.
• En Wikipedia únicamente pueden include enciclopédicos y que tengan derechos de autor Compatible con la Licencia Creative Commons Compartir-Igual 3.0. No son válidos textos tomados de otros sitios web o escritos que no cumplan alguna de esas condiciones.
• Ten en cuenta también que:
  • Artículos vacíos o con información minima serán borrados —véase «Википедия: Esbozo» -.
  • Artículos de publicidad y autopromoción serán borrados —véase «Википедия: Lo que Wikipedia no es» -.

.