Евріпід медея: Медея (Евріпід)

Содержание

Медея (Евріпід) — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Медея» (грец. Μήδεια) — трагедія давньогрецького драматурга Евріпіда, представлена 431 році до н. е. Вона входила до тетралогії, яка, окрім «Медеї», включала трагедії «Філоктет» (втрачена) та «Діктіс» (втрачена), а також сатирову драму «Женці» (втрачена).

Фрагмент пізньоантичного рукопису з текстом «Медеї» Евріпіда

Історія Медеї є частиною міфу про похід аргонавтів. Коли Ясон вступив у бій з вогнедишними биками та драконом, який охороняв золоте руно, Медея, що покохала його, допомогла йому приборкати биків та дракона, а сама вирішила піти за ним до Греції. Щоб затримати своїх рідних, які переслідували аргонавтів, Медея при відплитті з Колхіди вбила захопленого нею власного брата та розкидала шматки його тіла берегом. Поки вражені родичі збирали розтерзані останки юнака, аргонавти встигли відплисти. До Іолку Медея прибула вже як дружина Ясона. Тут вона вмовила дочок Пелія вчинити чарівний обряд, який повинен був повернути йому молодість, але підступно обдурила їх, і старий цар помер болісною смертю, після чого Ясону з дружиною та синами довелося шукати ««притулку в Коринті.

Дія трагедії Евріпіда відбувається в Коринфі, перед домом Медеї. Подружжя Ясон і Медея перебувають у скрутному матеріальному й суспільному становищі. Ясон вирішує виправити становище через шлюб з дочкою місцевого царя Креонта. Ясон пояснює Медеї, що цей шлюб вирішить багато проблем і буде на користь їхнім дітям, проте Медея, звичайно, має піти. Медея не може змиритися з таким рішенням Ясона, не може допустити, аби з нею вчинили, як з покинутою дружиною.

Вона вирішує помститися суперниці й посилає їй через своїх дітей отруєний одяг, дочка Креонта, одягнувши одяг, згорає живцем разом з батьком, який намагався її врятувати. Аби довести свою помсту до кінця, Медея власноруч убиває обох своїх синів від Ясона. У надісланій їй Геліосом крилатій колісниці, запряженій драконами, вона востаннє з’являється над Ясоном, демонструючи свою недосяжність і тріумф помсти. В останньому діалозі Ясона й Медеї Ясон проклинає свою колишню дружину, нагадує їй, що вона стала його дружиною, ціною зради батьківщини та вбивства власного брата. Натомість Медея закидає Ясонові вину в смерті їхніх дітей, оскільки він зруйнував їхню сім’ю, вона пророкує йому страшну смерть. Потім Медея здіймається на колісниці високо в небо, забравши з собою трупи дітей.

Няня
Вихователь
Медея — Ясонова дружина
Хор коринфських жінок
Креонт — цар Коринфу
Ясон — провідник аргонавтів
Еней — цар афінський
Вісник
Хлопчики — сини Ясона і Медеї

«Медея» Евріпіда надихала багатьох драматургів минулого. Найвідомішими п’єсами за мотивами історії Медеї є однойменні трагедії Сенеки, П’єра Корнеля (1635), Фридріха Максиміліана Клінгера (1786), Франца Ґрільпарцера («Золоте руно», 1821), Ганса Генні Яна (1926), Робінсона Джефферса (1946), Жана Ануя (1946).

Екранізація та постановки[ред. | ред. код]

Евріпід у своїй трагедії видозмінив традиційну легенду, зробивши винуватицею загибелі дітей саму Медею, а не розгніваних на Медею жителів Креонта.
За підсумками змагань драматургів на Великих Діонісіях в 431 році до н. е.. Евріпід посів останнє, третє, місце (першу нагороду завоював Евфоріон, другу — Софокл).

Медея — Вікіпедія

Меде́я (грец. Μήδεια — «мужність», груз. მედეა) — чарівниця, молодша дочка колхідського царя Еета^[2], небога Цирцеї, онука бога сонця Геліоса, згодом — дружина Ясона, від якого мала двох синів. У п’єсі Евріпіда «Медея» Ясон покидає свою дружину, коли коринфський цар Креонт пропонує йому свою дочку Главку (яку також називають Креусою)^[3]. П’єса розповідає про помсту Медеї невірному чоловікові.
Медея фігурує у міфі про Ясона та аргонавтів, добре знаному із «Аргонавтики» Аполлонія Родоського. Відомості про Медею старі та розрізнені; у більшості з них вона виступає чаклункою та часто зображується відьмою або жрицею Гекати. Міф про Медею дуже старий, записаний приблизно у часи Гесіода.

Коли до Колхіди прибули аргонавти, закохана Медея допомогла Ясонові здобути золоте руно за умови, що він з нею одружиться, і втекла разом з ним до Греції. За найбільш відомою версією міфа, Еет доручив Ясонові засіяти поле за допомогою чарівних биків Геліоса, що видихали полум’я, а потім засіяти його зубами дракона, які потім мали перетворитися на озброєних вояків. Медея дала Ясонові мазь, що захищала від полум’яного дихання биків, і навчила кидати камінь у гущу армії вояків, після чого вони, не знаючи, хто кинув камінь, перебили один одного. Після цього Еет звелів Ясонові вбити дракона, що стеріг золоте руно, і Медея приготувала сонне зілля і приспала чудовисько за допомогою чар. Здобувши руно, Ясон і Медея втекли на кораблях. Аполлоній зазначує, що Афродіта за бажанням Гери викликала у Медеї кохання та пристрасть до Ясона, аби та допомогла йому здобути руно.

За деякими версіями, щоб затримати погоню, вбила (або допомогла Ясонові вбити) свого молодшого брата Апсірта, розрубавши на частини і кинувши його в море (або розкидавши по узбережжю). За іншими — Апсірт переслідував їх, але Медея заманила його у пастку, де Ясон вбив його. Подекуди зазначується, що після цього вони зупинилися на острові Цирцеї, аби та очистила свою небогу та її коханого від гріху за вбивство брата. Медея зцілила аргонавта Аталанту, вбила бронзового велетня Тала, звівши його з розуму, і напророкувала Евфему, що його нащадки заселять Лівію.

Ясон одружився з Медеєю, коли втікачі переховувалися у володаря феаків Алкіноя, який обіцяв колхам віддати чарівницю, якщо вона ще не стала дружиною Ясона. Прибувши в місто Іолк, Медея допомогла Ясонові помститися Пелієві, який відібрав трон у його батька Есона. Чарівниця порадила дочкам Пелія розрубати батька на частини і зварити в казані, щоб омолодити старого^{_{порівняй — анкх}} (так вона зробила з бараном, що від цього став ягням). Пелій загинув, а Медею разом з Ясоном за це вигнали з Іолка. Вони оселилися в Коринфі, де Медея народила Ясонові двох синів.

Коли Ясон задумав одружитися з дочкою коринфського царя Креонта Главкою (Креусою), Медея, проклинаючи невдячного чоловіка, вирішила помститися йому. Вона послала суперниці просочений отрутою пеплос (одіяння), надягши який Главка згоріла заживо разом з батьком, який намагався врятувати дочку. Убивши своїх дітей, Медея полетіла на колісниці, запряженій крилатими кіньми (варіант: драконами). В іншому варіанті міфа Медея залишила дітей, що моляться, біля вівтаря Гери, і коринфійці, в помсту за Главку, вбили їх. Тікаючи з Коринфу, Медея оселилася в Афінах і стала дружиною Егея, народивши йому сина Меду. Коли в Афіни вернувся з батьком спадкоємець Егея Тесей, Медея, боячись, що він, а не Мед, успадкує владу батька, переконала чоловіка спробувати убити прибульця.

Але Егей впізнав сина, розкрив підступництво Медеї й вигнав її з Афін. Після цього Медея і її син Мед повернулися в Колхіду, де на той час Еет був скинутий з престолу братом Персом. Мед убив Перса й запанував у Колхіді, згодом завоювавши значну частину Азії (варіант: Мед загинув у поході проти індів, а Медея сама вбила Перса й повернула владу батькові).

Надалі Медея була перенесена на острови блаженних, де стала дружиною Ахілла.

Версії кінцівок міфа[ред. | ред. код]

У Коринфі Ясон вирішив одружитися з дочкою коринфського царя Креонта Главкою (Креусою). Медея, жадаючи помсти, надіслала молодій отруєне чарівним зіллям вбрання, надягнувши яке Креуса згоріла (або була отруєна) разом з батьком, який намагався врятувати її. За Евріпідом, щоб завдати ще більшого горя Ясонові, Медея вбила своїх синів Мермера та Фера й на колісниці, запряженій крилатими драконами, втекла до Афін, де стала дружиною Егея. За намагання отруїти Егеєвого спадкоємця Тесея Медею вигнали з Афін. Вона повернулася до Колхіди й допомогла Еетові відновити втрачену владу. Згодом Медея була перенесена на острови блаженних, де стала дружиною Ахіллеса.

За Евмелом Медея вбиває своїх дітей випадково, а Креофіл вважає, що їх було вбито коринфійцями. Але найпоширенішою версією залишається дітовбивство.

Образ Медеї в мистецтві[ред. | ред. код]

Міф про Медею в давньогрецькій літературі опрацював Евріпід, а в римській — Сенека. Пізніше цей міф використали Корнель і Франц Ґрільпарцер. Він був також темою опер, балетів, образотворчого мистецтва (Марк Антуан Шарпантьє, Луїджі Керубіні, Й. Мисливечек, Паоло Веронезе, Ніколя Пуссен, Ежен Делакруа й ін.).

Казкові риси Медеї зазнали істотних змін у творчості грецьких і римських письменників.

Тема нерозділеного кохання Медеї до Ясона, намічена ще Піндаром, одержала розвиток в однойменній трагедії Евріпіда, де Медея стала вбивцею своїх дітей.

У Сенеки (трагедія «Медея») вона з’являється як сувора месниця, що діє з жорстокою послідовністю.

В античному образотворчому мистецтві (у вазописах, на рельєфах саркофагів, фресках) знайшли відбиття сцени: Медея допомагає Ясонові добути золоте руно, смерть Пелія, вбивство дітей. Європейське мистецтво звертається до міфа з XIV століття спочатку в книжкових ілюстраціях, потім у живописі (сюжети: «Медея вбиває своїх дітей» — у Паоло Веронезе, Ніколя Пуссена, Карла Ванлоо, Ежена Делакруа; «Медея омолоджує Пелія» — у Гверчіно й ін.).

«МЕДЕЯ» ЛАРСА ФОН ТРИЕРА: ОСОЗНАННАЯ НЕОБХОДИМОСТЬ

Начнем с того, что Еврипид был единственным трагиком, который заработал себе среди комментаторов статус женоненавистника. Конечно, здесь не обошлось без влияния комедий Аристофана, в частности, «Женщины на празднике Фесмофорий», в которой женский хор осуждает Еврипида за «разоблачение их грехов», однако признает за собой вину в причинении зла мужчинам (497-519.). К тому же нередко у самого Еврипида мужские персонажи, вроде Ипполита и Ореста, позволяют себе резкие высказывания в адрес женщин, вроде такого: «Иль для того, чтоб род людской продолжить, // Ты обойтись без женщины не мог?» и многих других (Hip. 624-650.). Вместе с тем, в творчестве древнего трагика появляются такие сильные женщины, как Медея, Клитемнестра и Федра. Поэтому правильней считать, что, подобно софистам, Еврипид, скорее, использовал в своих трагедиях полярные точки зрения как средство изучения повсеместно бытующих суждений о женщинах, чтобы критически взглянуть на эти устоявшиеся схемы [3].

Набор женских образов достался классической эпохе от мифов бронзового века, когда женщины из знатных родов имели влияние не только внутри общины, но и в «большой политике». Работая с наследием традиции, мужчины-драматурги, выросшие в устойчивом патриархальном обществе и усвоившие ключевые мыслительные оппозиции («чистое мышление»), т.е. дихотомию дикости и культурного состояния (женское начало и, соответственно, мужское у пифагорейцев), могли кардинально менять расстановку акцентов в старых сюжетах. К примеру, несмотря на то, что Гомер в «Одиссее» возлагает вину за убийство Агамемнона на Эгиста (Od. 29-43.), Эсхил в «Агамемноне» обращает наше внимание на коварство Клитемнестры, а затем в «Хоэфорах» задается риторическим вопросом о пределе «дерзостной женской страсти» (592-600) [4]. Неизменность положения мужчины в обществе подвергалась сомнению самим культурным наследием греков. Это заставило мужское политическое воображаемое выработать идеологию превосходства, закрепляющуюся через такие воображаемые оппозиции, как, допустим, общество амазонок или трагические героини греческой драмы.

Как утверждает А. ван Хоф: «Мифы помогали смягчать сомнения подобного рода… в мифах и иных художественных текстах [античные люди] должны были «заказывать» особые добродетели, ожидавшиеся от женщин» [5]. Наравне с рабами и чужеземцами женщины в полисе отчуждались от принятия политических решений, однако только они в воображении греческих идеологов могли по-настоящему посягнуть на власть и даже получить своих рабов [6]. И все-таки «женщина как она есть» внушала больший страх и негодование мужской публике, когда действовала в интересах частных и семейных, как мно

Евріпід — Вікіпедія

Евріпід
дав.-гр. Εὐριπίδης
Бюст Евріпіда. Мармур, римська копія з грецького оригіналу приблизно 330 р. до н.е.
Народився	480 до н. е.^[1] Саламін, Острови^[d], Аттика, Греція^[1]
Помер	406 до н. е.^[1] Пелла, громада Пелла^d, Центральна Македонія^[1] ·dog attack^d
Громадянство (підданство)	Стародавні Афіни
Національність	грек
Діяльність	автор трагедій
Мова творів	давньогрецька
Жанр	Давньогрецька трагедія
Magnum opus	Алкеста, Андромаха, Вакханки, Гекаба, Єлена, Електра, Геракліди, Геракл, Благальниці, Гіпполіт, Іфігенія в Авліді, Іфігенія в Тавриді, Іон, Циклоп (Евріпід), Медея, Орест, Rhesus^d, Троянки і Фінікіянки
Діти	Euripides the Younger^d


Евріпід у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у Вікіджерелах

Евріпід (дав.-гр. Εὐριπίδης; близько 480/84 — 406 рр. до н. е.) — давньогрецький поет-драматург, молодший з трьох великих афінських трагіків поряд із Есхілом та Софоклом.^[2]

Згідно з Пароською хронікою Евріпід народився на острові Саламін у 484 році до н. е. За іншою версією поет народився в день Саламінської перемоги (28 вересня 480 року до н. е.), коли на острів висадилися афіняни, під час війни проти персів. Його батько Мнесарх мав невелику земельну власність, але спромігся дати синам освіту. За Арістофаном, його мати — зеленщиця Клейто, але пізніший біограф Філохор заперечує це. Відомо, що він навчався у видатних філософів Протагора й Анаксагора, дружив з Архілаєм, Продиком та Сократом, мав значну бібліотеку. Хлопчиком майбутній поет брав участь у щорічному вшануванні Аполлона в його делоському храмі, що вважалося привілеєм давніх аттичних родів. Як свідчать біографи, замолоду Евріпід здобував перемоги як атлет, захоплювався малюванням.

Творчість Евріпіда, який сформувався в роки кризи афінської демократії, розкладу полісної моралі, посилення індивідуалізму, відрізняється різко критичним ставленням до міфології, етичних норм та інших традицій. Це викликало обурення сучасників і, цілком зрозуміло, що навколо нього склалася несприятлива атмосфера (відбита у творах Арістофана), внаслідок чого поет наприкінці життя залишив Афіни. Після нетривалого перебування у фессалійській Магнесії Евріпід поселився в Македонії, де й помер 406 до н. е. Недобрі плітки розповідали і про його смерть: нібито він був розірваний псами, або навіть розтерзаний жінками.

Є відомості, що Евріпід почав працювати над трагедіями вже у вісімнадцятирічному віці, але в змаганні драматургів він вперше взяв участь лише в 455 до н. е., коли йому було близько тридцяти років. В цьому змаганні драматург посів третє місце. За все життя йому вдалося здобути лише п’ять перемог (останню — посмертно). Евріпід, на відміну від Есхіла та Софокла, сам на сцені не виступав, а також, порушуючи традиції, не писав музику до своїх творів, доручаючи цю справу музикантам.

Особливості творчості[ред. | ред. код]

Незрозумілий сучасниками, Евріпід набув слави великого трагіка, який підготував мистецтво нової драми. Він широко вводить до драматичної дії раціональні інтонації філософського диспуту (в дусі софістів) або судових розглядів, поєднуючи граничний раціоналізм з психологізмом. Евріпіду властиве незвичне для античної трагедії посилення побутового елементу, цікавість до приватного життя людей. Показові кінцівки драм. Автор нехтує природним розвитком і завершеністю дії і тому в фіналі часто відбувається несподівана розв’язка, зазвичай пов’язана з втручанням божества, яке з’являлося на спеціальній театральній машині (еорема). Цей прийом пізніше отримав назву «deus ex machina» («бог з машини»).

Творчість Евріпіда по-справжньому оцінили вже після його смерті; до падіння Римської імперії він залишався найвідомішим і найпопулярнішим драматургом античності. Простежується вплив на Менандра, трагедії Сенеки Молодшого та на європейську драматургію. Від трагедій «Медея», «Гіпполіт» та інших веде початок розвиток драми в бік патетичної, пафосної трагедії значних, часом патологічних пристрастей (цю лінію розвивають Сенека, Расін та інші). Від трагедій «Іон», «Єлена» та інших, де вперше з’являються мотиви загубленої й знайденої дитини тощо — веде шлях в сторону побутової драми, просторікуватих персонажів (через побутову комедію Менандра цей напрям веде до Плавта, а через нього до Мольєра). Трагедії Евріпіда час від часу з’являються і в репертуарі сучасного театру.

Евріпід, що сидить, Лувр. Римська статуя ІІ ст.

З 92 п’єс, що приписувалися Евріпіду в давнину, можна відновити назви 80. До нас дійшло з них 18 трагедій, з яких «Рес», як вважається, написаний більщ пізнім поетом, а сатирівська драма «Циклоп» представляє собою єдиний вцілілий зразок даного жанру. Найкращі за оцінкою древніх драми Евріпіда для нас втрачені; з уцілілих увінчаний був тільки «Гіпполіт». У числі збережених п’єс найбільш рання — «Алкеста» (вар. назви: «Алькеста», «Алкестида»), а до більш пізніх належать «Іфігенія в Авліді» і «Вакханки».

Розробка жіночих ролей у трагедії була нововведенням Евріпіда. Гекуба, Поліксена, Кассандра, Андромаха, Макарія, Іфігенія, Єлена, Електра, Медея, Федра, Креуса, Андромеда, Агава і багато інших героїнь сказань Еллади являють собою типи закінчені і життєві. Мотиви подружньої і материнської любові, ніжної відданості, бурхливої пристрасті, жіночої мстивості в сплаві з хитрістю, підступністю і жорстокістю займають в драмах Евріпіда чільне місце. Жінки Евріпіда перевершують його чоловіків силою волі і яскравістю почуттів. Також раби і рабині в його п’єсах не є бездушними статистами, але мають характери, людські риси і проявляють почуття подібно вільним громадянам, змушуючи глядачів співпереживати.

Лише деякі з уцілілих трагедій задовольняють вимогу закінченості і єдності дії. Сила автора перш за все в психологізмі і глибокому опрацюванні окремих сцен і монологів. У старанному зображенні душевних станів, зазвичай напружених до крайності, полягає головний інтерес трагедій Евріпіда.

Список повністю збережених творів[ред. | ред. код]

Евріпідом було написано понад 90 драматичних творів, з них до нас дійшли 18 трагедій і одна сатирівська драма «Кіклоп». Деякі з них можуть бути точно датовані:

Фрагмент трагедії «Меланіпп в ув’язненні»

Список п’єс, що збереглися частково або втрачені[ред. | ред. код]

«Авга»
«Автолік» (сатирична драма)
«Олександр» (415 р до н. е., збереглася частково)
«Алкмена»
«Алкмеон в Коринті» (близько 405 р.до н. е.)
«Алкмеон в Псофиді» (438 до н. е.)
«Алоп»
«Андромеда» (412 до н. е.)
«Антигона»
«Антиопа» (близько 408 м до н. е.)
«Архелай» (близько 407 м до н. е.)
«Беллерофонт» (до 425 м до н. е.)
«Бусирис» (сатирична драма)
«Гіпполіт закривається’» (434 до н. е.)
«Гіпсіпіла» (близько 408 м до н. е.)
«Диктіс» (431 до н. е.)
«Еврісфей»
«Ей»
«Едіп»
«Еномай» (410/409 р.до н. е.)
«Еол» (до 423 м до н. е.)
«Ерехтей» (близько 423 м до н. е.)
«Іксион»
«Іно»
«Кадм»
«Кресфонт»
«Критяни»
«Критянки» (438 до н. е.)
«Лікімнія»
«Скиросці»
«Меланіпп в ув’язненні»
«Меланіпп мудрий»
«Мелеагр»
«Ойней»
«Паламед» (415 до н. е.)
«Пеліади» (455 до н. е.)
«Плісфен» (сатирична драма)
«Polydios»
«Протесилай»
«Сізіф» (сатирична драма, 415 м до н. е.)
«Syleus» (сатирична драма)
«Скірон» (сатирична драма)
«Сфенебея»
«Телеф»
«Темен»
«Теменіди»
«Тесей»
«Фаетон» (бл. 420 р. до н. е. .; збереглася частково)
«Фенікс I»
«Фенікс II»
«Фієст»
«Філоктет» (431 до н. е.)
«Фрікс»
«Хрисипп» (410/409 р.до н. е.)
«Schnitter» (сатирична драма, 431 до н. е.)

Сцена з постановки трагедії «Медея»

Ймовірно, Евріпід сам писав музику для своїх трагедій. Зберігся фрагмент першої антистрофи з «Ореста» на папірусі III ст. до н. е.^[3], який містить над віршованим текстом добре помітні нотні знаки. Фрагмент музики Евріпіда підтверджує приписувану йому в ряді немузичних трактатів славу зухвалого композитора-реформатора^[4], який, за свідченням древніх, впровадив в трагедію хроматику і став широко використовувати кіфару (в більш давніх зразках трагедії стандартно застосовувався тільки авлос)^[5]. Нотація фрагменту, що показує всі три роди мелосу греків — діатоніку, хроматику і енармоніку, свідчить про вишуканість і складність музичного письма Евріпіда.

Інший фрагмент Евріпіда, який зберігся, — з «Іфігенії в Авліді» (хоровий епод з другого музичного антракту; датований бл. 280 р. до н. е.)^[6] — прикметний тим, що крім букв, що позначають висоту звуків, папірус містить знаки ритмічної нотації. Аналіз цього фрагменту показує, що музичний ритм змінює метрику вірша^[7]. Таким чином, стає очевидно, що (прийнятий за традицією у філологів) запис тексту трагедії як «чистого» вірша (без урахування розспіву) не дає правильного уявлення про його звучання.

Евріпідові належать крилаті вислови:

«Ніколи не довіряй жінці, навіть якщо вона говорить правду»
«Той кращий пророк, хто передбачає хороше»
«Життя наше є боротьба»
«Справжня мужність — обережність»
«Немає гіршого зла ніж погана жінка і кращого добра ніж гарна»
«Кого Юпітер бажає згубити, того позбавляє розуму»
«Хтозна, чи життя, котрим живемо, не є смертю, а смерть — життям»

Антична література//В. І. Пащенко, Н. І. Пащенко//2001, 717 ст.

↑ ^а ^б ^в ^г Istituto dell’Enciclopedia Italiana Enciclopedia on line
↑ Euripides, Encyclopædia Britannica on-line. ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Wien, Österreichische Nationalbibliothek, G 2315. Кольорове факсиміле і розшифровка опубліковані в кн.: Documents of Ancient Greek Music. Oxford, 2001 (факсиміле на звороті титулу, транскрипція на сс.12-13).
↑ Див. гл.11 трактату Дионісія Галікарнаського «Про з’єднання слів»
↑ Музичний внесок Евріпіда в трагедію оцінює Пс.-Пселл в трактаті «Про трагедію» (можливо, брав свою інформацію з незбереженого трактату Прокла).
↑ Leiden, Rijksuniversiteit, Pap. Inv. 510.
↑ Mathiesen T. (1999). Apollo’s Lyre (англійська). Lincoln and London. с. pp.113–114.

Читать книгу «Медея» онлайн полностью — Еврипид — MyBook.

О, для чего крылатую ладью
Лазурные, сшибался, утесы^[1]
В Колхиду пропускали, ель зачем
Та падала на Пелий, что вельможам,
Их веслами вооружив, дала
В высокий Иолк в злаченых завитках
Руно царю Фессалии доставить?
К его стенам тогда бы и моя
Владычица не приплыла, Медея,
Ясона полюбив безумно, – там
Убить отца она не научала б
Рожденных им и нежных Пелиад,
И не пришлось бы ей теперь в Коринфе
Убежища искать с детьми и мужем.
Пусть гражданам успела угодить
Она в изгнании, и мужу оставалась
Покорною женой^[2]… но удел
Медеи стал иной. Ее не любят,
И нежные глубоко страждут узы.
Детей Ясон и с матерью в обмен
На новое отдать решился ложе,
Он на царевне женится – увы!
Оскорблена Медея, и своих
Остановить она не хочет воплей.
Она кричит о клятвах и руки
Попранную зовет обратно верность,
Богов зовет в свидетели она
Ясоновой расплаты.
И на ложе,
От пищи отказавшись, ночь и день
Отдавши мукам тело, сердцу таять
В слезах дает царица с той поры,
Как злая весть обиды поселилась
В ее душе. Не поднимая глаз
Лица, к земле склоненного, Медея,
Как волн утес, не слушает друзей,
В себя прийти не хочет. Лишь порою,
Откинув шею белую, она
Опомнится как будто, со слезами
Мешая имя отчее и дома
Родного, и земли воспоминанье,
И все, чему безумно предпочла
Она ее унизившего мужа.
Несчастие открыло цену ей
Утраченной отчизны.
Дети даже
Ей стали ненавистны, и на них
Глядеть не может мать. Мне страшно, как бы
Шальная мысль какая не пришла
Ей в голову. Обид не переносит
Тяжелый ум, и такова Медея.
И острого мерещится удар
Невольно мне меча, разящий печень,
Там над открытым ложем, – и боюсь,
Чтобы, царя и молодого мужа
Железом поразивши, не пришлось
Ей новых мук отведать горше этих.
Да, грозен гнев Медеи: не легко
Ее врагу достанется победа.
Но мальчиков я вижу – бег они
Окончили привычный и домой
Идут теперь спокойно. А до муки
И дела нет им материнской. Да,
Страдания детей не занимают.

Медея » ЛИТЕРАТУРНЫЙ ПОРТАЛ :: fplib.ru

На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу Еврипид — Медея, Еврипид . Жанр: Драматургия. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале fplib.ru.

Действующие лица

Кормилица

Дядька

Медея

Хор коринфских женщин

Креонт

Ясон

Эгей

Вестник

Сыновья Медеи и Ясона

Действие происходит в Коринфе, перед домом Медеи.

Кормилица

О, для чего крылатую ладью
Лазурные, сшибался, утесы
В Колхиду пропускали, ель зачем
Та падала на Пелий, что вельможам,
Их веслами вооружив, дала
В высокий Иолк в злаченых завитках
Руно царю Фессалии доставить?
К его стенам тогда бы и моя
Владычица не приплыла, Медея,
Ясона полюбив безумно, – там
Убить отца она не научала б
Рожденных им и нежных Пелиад,
И не пришлось бы ей теперь в Коринфе
Убежища искать с детьми и мужем.
Пусть гражданам успела угодить
Она в изгнании, и мужу оставалась
Покорною женой… (а разве есть
На свете что милей семьи, где с мужем
Живет жена согласно?), но удел
Медеи стал иной. Ее не любят,
И нежные глубоко страждут узы.
Детей Ясон и с матерью в обмен
На новое отдать решился ложе,
Он на царевне женится – увы!
Оскорблена Медея, и своих
Остановить она не хочет воплей.
Она кричит о клятвах и руки
Попранную зовет обратно верность,
Богов зовет в свидетели она
Ясоновой расплаты. И на ложе,
От пищи отказавшись, ночь и день
Отдавши мукам тело, сердцу таять
В слезах дает царица с той поры,
Как злая весть обиды поселилась
В ее душе. Не поднимая глаз
Лица к земле склоненного, Медея,
Как волн утес, не слушает друзей,
В себя прийти не хочет. Лишь порою,
Откинув шею белую, она
Опомнится как будто, со слезами
Мешая имя отчее и дома
Родного, и земли воспоминанье,
И все, чему безумно предпочла
Она ее унизившего мужа.
Несчастие открыло цену ей
Утраченной отчизны. Дети даже
Ей стали ненавистны, и на них
Глядеть не может мать. Мне страшно, как бы
Шальная мысль какая не пришла
Ей в голову. Обид не переносит
Тяжелый ум, и такова Медея.
И острого мерещится удар
Невольно мне меча, разящий печень,
Там над открытым ложем, – и боюсь,
Чтобы, царя и молодого мужа
Железом поразивши, не пришлось
Ей новых мук отведать горше этих.
Да, грозен гнев Медеи: не легко
Ее врагу достанется победа.
Но мальчиков я вижу – бег они
Окончили привычный и домой
Идут теперь спокойно. А до муки
И дела нет им материнской. Да,
Страдания детей не занимают.

Старый дядька ведет двух мальчиков.

Дядька

О старая царицына раба!
Зачем ты здесь одна в воротах[1]? Или
Самой себе ты горе поверяешь?
Медея ж как рассталася с тобой?

Кормилица

О старый спутник сыновей Ясона!
Для добрых слуг несчастие господ
Не то же ли, что и свое: за сердце
Цепляется оно, и до того
Измучилась я, веришь, что желанье,
Уж и сама не знаю как, во мне
Явилось рассказать земле и небу
Несчастия царицы нашей.

Дядька

Плачет
Поди, еще?..
Кормилица
Наивен ты, старик,
Ведь горе то лишь началось, далеко
И полпути не пройдено.

Дядька

Слепая…
Не про господ будь сказано. Своих,
Должно быть, бед она не знает новых.

Кормилица

Каких? Каких? О, не скупись – открой…

Дядька

Нет, ничего. Так, с языка сорвалось.

Кормилица

О, не таи! Касаясь бороды[2],
Тебя молю: открой подруге рабства.
Ведь, если нужно, мы и помолчать
Сумели бы…

Дядька

Я слышал, – но и виду
Не подал я, что слышу, проходя
У Камешков[3] сегодня, знаешь, где
Старейшины сидят близ вод священных
Пирены. Кто-то говорил, что царь
Сбирается детей с Медеей вместе
Коринфского лишить приюта. Слух
Тот верен ли, не знаю: лучше б, если
Неверен был он.

Кормилица

Что же, и Ясон
До этого допустит? Хоть и в ссоре
Он с матерью, но дети ведь его же…

Дядька

Что ж? Новая жена всегда милей:
О прежней царь семье не помышляет.

Кормилица

Погибли мы… коль, давешней беды
Не вычерпав, еще и эту впустим…

Дядька

Все ж госпоже ее не время знать:
Ты затаишь мои слова покуда.

Кормилица

Вот, дети! Вот каков отец для вас!
Но боги да хранят его! Над нами
Он господин, – хоть, кажется, нельзя,
Чтоб человек больней семью обидел.

Дядька

В природе смертных это. Человек
Всегда себя сильней, чем друга, любит.
Иль новость ты узнала, удивляюсь…
И должен был для этого Ясон
Пожертвовать детьми утехам ложа?..

Кормилица

Идите с богом, дети, – все авось
Уладится. А ты, старик, подальше
Держи детей от матери – она
Расстроена. Запечатлелась ярость
В ее чертах – и как бы на своих
Не вылилась она, увы! Не стихнет
Без жертвы гнев ее – я знаю. Только
Пускай бы враг то был, а не свои…

Медея(за сценой)

Увы!
О, злы мои страданья. О!
О, смерть! Увы! О, злая смерть!

Кормилица

Началось… О дети… Там мать,
Ваша мать свое сердце – увы! —
Мечет по воле и гнев
Ярый катает… Подальше
Затаитесь, милые. Глаз
Не надо тревожить ее…
Ни на шаг к ней ближе, о дети:
Вы души ее гордой, и дикой,
И охваченной гневом бегите…
О, скорее, скорее под кровлю…
Это облако стона сейчас
Раскаленная злоба ее
Подожжет… Где пр

Медея — Википедия

Medea (греко-антико: Μήδεια, Médeia ) — это фигура греческой митологии, фиглия ди Ээта, делла Колхид и Идия. Nelle Argonautiche di Apollonio Rodio, индикаторы эпохи Элио и мага Цирче; al pari di quest’ultima era dotata di poteri magici.
Invece secondo la variazione del mito proposta da Diodoro Siculo, il Sole, Elio, ebbe due figli, Perse e Eeta. Perse ebbe una figlia, Ecate, potentissima maga, che lo uccise e più tardi si congiunse con lo zio Eeta.Da questa unione sarebbero nati Medea ed Egialeo (o Apsirto). ^[1]

— это самые главные знаменитости и споры греческой митологии. Это имя в греческом значении «Astuzie, scaltrezze», infatti la tradizione la descrive come una maga dotata di poteri addirittura divini.

Quando Giasone arriva nella Colchide insieme agli Argonauti alla ricerca del Vello d’oro, capace di guarire le ferite, custodito da un feroce e terribile drago per conto di Eeta, lei se ne innamora perdutamente.E pur di aiutarlo raggiungere il suo scopo giunge a uccidere il fratello Apsirto, spargendone i poveri resti dietro di sé dopo essersi imbarcata sulla nave Argo insieme a Giasone, divenuto suo sposo. Il padre, così, trovandosi costretto a raccogliere lembra del figlio, non riesce a raggiungere la spedizione, e gli Argonauti tornano a Jolco con il Vello d’Oro. Lo zio di Giasone, Pelia, Rifiuta tuttavia di Concedere il trono al nipote, come aveva promesso in prevdenza, in cambio del Vello: Medea allora sfrutta le proprie abilità magiche e con l’inganno si rende protagonista di nuovei Efferatezze .Убедить infatti le figlie di Pelia в том, что вам нужно, чтобы быть в курсе « Pharmakón », dopo averlo fatto a pezzi e bollito, che lo avrebbe ringiovanito completetamente: dimostra la validità della sua arte riportando un caprone di aloveris condiz con erbe magiche. Le figlie ingenue si lasciano ingannare e provocano così la morte del padre, tra atroci sofferenze: Acasto, figlio di Pelia, pietosamente seppellisce quei poveri resti e bandisce Medea e Giasone da Iolco, costringendoli a rifugirannove.

La Medea di Euripide [изменение | modifica wikitesto]

Sono passati dieci anni, Creonte, re della città di Corinto, vuole dare la sua giovane figlia Glauce in sposa a Giasone, offrendo così quest’ultimo la возможность al trono. Giasone Accetta e Cerca inutilmente di far Accettare la Cosa a Medea, che si dispera per l’abbandono e il nuovo esilio, Imposto da Creonte, timoroso di sue vendette.

Medea manda a chiamare Giasone, gli ricorda il loro passato e le volte che gli age venuta in aiuto, ma di fronte all’ingratitudine и all’indifferenza di Giasone, si adira e medita una tremenda vendetta.Fingendosi rassegnata, finge di voler rappacificarsi con la nuova famiglia del marito per il bene dei figli e manda come dono nuziale una veste finissima e una corona d’oro alla giovane Glauce, la quale, non sapendo che i doni sono intrisi un Potente Veleno , li indosa, per poi morire fra fiamme e dolori strazianti. Il padre Creonte, corso in aiuto, tocca anch’egli il mantello, e muore atrocemente.

Ma la vendetta di Medea non finisce qui. Secondo Euripide, per assicurarsi che Giasone soffrisse e non avesse discendenza, dopo un’angosciosa incertezza vince la sua natura di madre e uccide i loro piccoli figli (Mermero e Fere) avuti da lui ^[2].Secondo Diodoro Siculo i figli che Medea aveva avuto da Giasone erano però tre: i due gemelli Tessalo e Alcimene e Tisandro ^[3].

Фуггита-ад-Атене, бордо-дель-карро-дель-Соле, тренируется да драги алати, Медея споса иль ре Эгео, дал куале ха ун фиглио, Медо; Egeo aveva Predentemente Concepito Con Etra un figlio, Teseo. Medea vuole lasciare il trono di Atene a Medo, ma Teseo giunge in città. Egeo ignora Che Teseo sia suo figlio, e Medea, che vede oracolati i suoi piani per Medo, Suggerisce al marito di uccidere il nuovo venuto durante un banchetto.Ma all’ultimo istante Egeo riconosce Teseo приходит на фиглио и Медея — это новый фуггер.

Torna nella Colchide, dove si ricongiunge e si riappacifica con il padre Eete.

Medea , un dipinto di Henri Klagmann (Нанси, Musée des Beaux-Arts).

La Medea di Ovidio [изменение | modifica wikitesto]

Ovidio tratta del mito di Medea в трех различных операх: le Heroides , le Metamorfosi e la tragedia Medea , andata perduta.

Nel primo testo è la donna a parlare cercando di commuovere il marito, ma il racconto si interrompe prima del compimento della tragedia, and il suo completamento, possible al lettore индивидуально, обращаясь к памяти letteraria. La Medea delle Metamorfosi è ben diversa: essa oscilla tra ratio e furor , mens e cupido , riprendendo, almeno in parte, la giovane tormentata dai rimorsio di Apollias .Medea si dilania tra incertezza, paura, commozione e compassione.

La metamorfosi avviene in modo repentino ed è возможно rintracciarla attverso il confronto tra la Scena dell’incontro con Giasone nel bosco sacro e il ringiovanimento del padre dell’amato: se nel primo caso appare come un medico antico, espalsetete parola « arte » (vv.171-179) Mostrandosi приходит una vera strega.

Anche Ovidio riprende la scena del carro, presente già in Euripide e successivamente in Seneca, ma se in questi due casi l’episodio è Inserito alla fine del racconto, Ovidio lo colloca a metà della narrazione: в per tal modo Medeea qualità umane e il mondo reale cede il posto a quelloantastico.

All’inizio della Metamorfosi , Medea è la протагониста ассолута, ma pian piano cessa di essere un’eroina in cui il lettore può идентифицирующие и diviene персонажи, которые кажутся и scompare come per magia.

Последний пафос, не сфокусированный на огромном количестве: Медея — это дайвена уна вера стега и не твоя душа, напоминающая инфантицидио, не требующую применения наказания.

La Medea di Draconzio [изменение | modifica wikitesto]

Nella parte introduttiva Draconzio afferma di voler fondere tutti i motivi tipici del mito di Medea; lo fa invocando la Musa Melpomene e la Musa Calliope.

Medea e Giasone appaiono все mossi dal destino e dalla volontà degli dei, legati как sono agli scontri tra Venere e Diana. Infatti la dea della caccia, sentendosi tradita for il matrimonio della sua sacerdotessa, scaglia una maledizione contro di lei. Maledizione che, alla fine, darà luogo alla morte del marito e dei figli.

All’inizio Medea описывает как « virgo cruenta «, ma viene defita maga solo al verso 343.

Caratteristica di questo racconto — это то, что вам нужно, если вы хотите узнать больше о донандоло пои в Giasone, это одежда для всех нарраций una figura passiva.

Anche quando entra in Scena Glauce l’eroe è semplice oggetto del desiderio, che la giovane otterrà anche a costo di rompere il legame matrimoniale che lo vincola. Entrambe le donne trasgrediscono così le norme morali: da un lato Medea tradisce la dea Diana, dall’altro Glauce porta al tradimento Giasone.

Durante le nozze l’attenzione si concentra sulla coppia mentre Medea prepara la vendetta: sarà lei a donare a Glauce la corona da cui prenderà fuoco l’intero palazzo.

Самый кульминационный момент трагедии — это жертвоприношение Медеи, предлагающее Диану: в таком виде, как инфантицидио, не являющееся главным кондотто для вендетты, когда приходит богатство пердоно.

Nella Scena Final l’autore riprende l’episodio del Carro, ma questa volta il volo della donna ha valore semantico e non narrativo: Medea si riunisce a Diana e ritorna la « virgo cruenta » dell’inizio della narrativo, della narrativo Terra Tutto Ciò Che Era Ancora Legato Giasone.

Danza [изменение | modifica wikitesto]

Леттература [изменение | modifica wikitesto]

Медея , трагедия Жана Ануила
Gli incanti di Medea , драма Франсиско де Рохас Сорилья
Il vello d’oro , tragedia di Franz Grillparzer (трилогия: l’ultima parte ha titolo Medea )
Медея , трагедия Пьера Корнеля
Медея , трагедия Лодовико Дольче
Медея , трагедия Эннио
Медея , трагедия Еврипида
Le Argonautiche , греческая поэма Аполлонио Родио (стихи из книги и посвященные мито Медеи)
Медея , трагедия Сенека
Le Argonautiche , латинская поэма Валерио Флакко (Libera versione latina dell’omonimo di Apollonio)
Медея , трагедия Фридриха Гаттера
Медея , трагедия Ричарда Гловера
Медея , трагедия Эрнста Легуве
Медея , трагедия Бернара де Лонжепьера
Медея , трагедия Ипполита Лукаса
Медея , трагедия Джованни Баттиста Никколини
Медея , трагедия Овидио
Медея , трагедия Жана де ла Переза
Медея , трагедия Лучио Аннео Сенека
La Lunga Notte di Medea , tragedia di Corrado Alvaro
Медея.Voci , Романцо ди Криста Вольф

Musica [изменение | modifica wikitesto]

Джазоне , Опера Франческо Кавалли
Джазоне и Медея , Опера Франсуа-Жозефа Саломона
Медея , опера Поля Бастида
Медея , опера Георга Бенда
Медея , опера Марка-Антуана Шарпантье
Медея , опера Луиджи Керубини
Медея , опера Иоганна Наумана
Медея , опера Джованни Пачини
Медея , кантата Жан-Филиппа Рамо
Медея , опера Винченцо Томмазини
Медея и Гиазоне , опера Петра фон Винтера
Медея в Коринто , опера Джованни Симоне Майр
Медея , опера Ариберта Реймана

Pittura [изменение | modifica wikitesto]

Scultura [изменение | modifica wikitesto]

Scultura in bronzo di Medea.Lei esercita i suoi poteri magici; равбия и вендетта.

Кинотеатр [изменение | modifica wikitesto]

Театр [изменение | modifica wikitesto]

Televisione [изменение | modifica wikitesto]

Другие устройства [изменение | modifica wikitesto]

В Fate / stay night , англоязычном визуальном романе, Медея была вызвана как слуга класса заклинателя. В основе маршрута avrà un ruolo pio meno importante, seper come antagonista nei confronti del protagonista. ( GRC , EN ) Н. Каггеларис, Еврипид в Медее Ментиса Бостанцоглу, в Карпе Дием, н. 2, 2017, с. 379-417.

Fonti antiche

Fonti moderne

Anna Maria Carassiti, Dizionario di mitologia greca e romana, Roma, Newton & Compton, 1996, ISBN 88-8183-262-3.
Salvatore Alia, Dizionario Mitologico — Eroi e leggende del mondo classicdalla A alla Z, Милан, B&B, 1997, SBN IT \ ICCU \ MIL \ 0345006.

Météo Medea, Prévisions de 10 jours Medea, Algérie Météo

в середине Suivages: макс. 26 ° C | Рычаг дю солей: 06:36 | Вентиляция: НЕТ 12 км / ч | Влажность: 51%

Jour	Prévision	Детали
Lundi21 Septembre	Jours
Lundi21 Septembre	Nuit	Ciel plutôt dégagé Мин .: 12 ° C \| Coucher du soleil: 18:47 \| Вентиляция: SE 9 км / ч \| Увлажнение: 77%
Mardi22 Septembre	Jour	Très nuageux Макс .: 28 ° C \| Рычаг солей: 06:37 \| Вентиляция: НЕТ 12 км / ч \| Влажность: 43%
Mardi22 Septembre	Nuit	Très nuageux Мин.: 14 ° C \| Coucher du soleil: 18:45 \| Вент: S 8 км / ч \| Увлажненность: 67%
Mercredi23 Septembre	Jour	Très nuageux Макс .: 27 ° C \| Рычаг дю солей: 06:38 \| Вент: OSO 14 км / ч \| Влажность: 40%
Mercredi23 Septembre	Nuit	Partiellement nuageux Мин.: 13 ° C \| Coucher du soleil: 18:44 \| Вент: ССО 8 км / ч \| Влажность: 60%
Jeudi24 Septembre	Jour	Partiellement nuageux Макс .: 28 ° C \| Рычаг солей: 06:39 \| Вентиляция: O 14 км / ч \| Увлажненность: 43%
Jeudi24 Septembre	Nuit	Partiellement nuageux Мин.: 14 ° C \| Coucher du soleil: 18:42 \| Вентиляция: O 9 км / ч \| Влажность: 64%
Vendredi25 Septembre	Jour	Partiellement nuageux Макс .: 24 ° C \| Рычаг дю солей: 06:39 \| Вент: ОНО 20 км / ч \| Влажность: 53%
Vendredi25 Septembre	Nuit	Partiellement nuageux Мин .: 10 ° C \| Coucher du soleil: 18:41 \| Вент: ОНО 14 км / ч \| Влажность: 78%
Samedi26 сентября	Jour	Partiellement nuageux Макс .: 20 ° C \| Рычаг солей: 06:40 \| Вентиляция: НЕТ 17 км / ч \| Влажность: 60%
Samedi26 сентября	Nuit	Ciel plutôt dégagé Мин .: 9 ° C \| Coucher du soleil: 18:39 \| Вент: ОНО 11 км / ч \| Увлажненность: 74%
Dimanche27 Septembre	Jour	Partiellement nuageux Макс .: 21 ° C \| Рычаг дю солей: 06:41 \| Вентиляция: НЕТ 15 км / ч \| Влажность: 57%
Dimanche27 Septembre	Nuit	Ciel plutôt dégagé Мин .: 8 ° C \| Coucher du soleil: 18:38 \| Вентиляция: O 11 км / ч \| Увлажненность: 80%
Lundi28 сентября	Jour	Ciel plutôt dégagé Макс .: 23 ° C \| Рычаг дю солей: 06:42 \| Вент: N 12 км / ч \| Увлажненность: 51%
Lundi28 сентября	Nuit	Ciel plutôt dégagé Мин .: 10 ° C \| Coucher du soleil: 18:36 \| Вентиляция: ESE 10 км / ч \| Увлажненность: 68%
Mardi29 сентября	Jour	Ciel plutôt dégagé Макс: 27 ° C \| Рычаг солей: 06:43 \| Вентиляция: E 12 км / ч \| Влажность: 45%
Mardi29 сентября	Nuit	Ciel plutôt dégagé Мин .: 11 ° C \| Coucher du soleil: 18:35 \| Вентиляция: ЮВ 10 км / ч \| Увлажненность: 63%

medea — ekşi sözlük

gücüne ве нефретине saygı duyulan, canlandırırken kendimden geçtiğim kadın … hala hafızaya kazılı, intikam isteğiyle süslenmiş olağanüstü güzel replikleri vardır. bunlardan örnekler verelim, beş Sene sonra kendimizi yine sahnede hissedelim ..

[Corinthia Крали Креонт medea’yı ülkeden kovmak üzere gelmiştir çünkü medea’nın büyücü olduğu söylentisi dolaşmaktadır, бу cümleye Кадар metanetini koruyan Медея Bir kelimeyle kendini kaybeder]

Креонт -… Мне тебя жаль, Медея, но ты должна идти.
медея — ты меня жалеешь? ты … пожалеешь меня? Я вынесу жалость собаки или жабы, выросшей на бородавке. может бог, кто меня слышит … мы в конце концов увидим, кого пожалеть!

[medea’nın ilahi adalet anlayışı]

medea — если есть правда на земле или на небе, они будут наказаны.

[jason çocukları ziyarete gelmiştir, medea onlara bakar]

medea — посмотрите на него: он любит их, а? поэтому его дорогие дети собираются не в этот город, а в более темный город, где не играют в игры и не слышно музыки.ты думаешь я корова, мычащая вслед теленку? или сука с щенками, облизывающая ударившую ее руку? смотреть и видеть. смотрите на этого мужчину, женщины: он будет плакать. я думаю, что он будет плакать кровью и довольно скоро, и гораздо больше, чем я плакал. смотреть и молчать ..
.
.
всякий, кто встанет между мной и моим правосудием, пожнет то, чего никто не хочет.

[medea çocuklarını öldürmek ve öldürmemek arasında gidip gelmektedir, creon ve kızının ölümünün ardından onlarla konuşur]

medearsion — таким образом, я хотел бы принести в жертву сияние глазам.
мы все еще ненавидим, знаете: человека более низкого, чем эти, более мерзкого, более презренного,
, которого я … я не могу. если бы он был моими руками, я бы отрезал ему, свои глаза, я бы выколол его —
, но не ты: это было безумие.
, так что Джейсон сможет сказать: «Я потерял много, но не все: у меня есть дети: мои сыновья здоровы». это тоже невыносимо.
Я хочу, чтобы он был раздавлен, без костей, ползал … у меня нет выбора.
(onu dinlemekte olan kadınlara döner)
вы там! ты считал меня мягкой и покорной, как обычная женщина, которая принимает удар и немного плачет, вытирает лицо и бегает по дому, любя своего хозяина? я не такая уж женщина!

[ве sonunda jason gelir, çocuklarının cesetleriyle karşılaşır.hiç değilse vücutları alıp gömmek istediğini söyler ve medea son sözüyle perdeyi kapatır]

medea — no. они мои. они идут со мной: колесница в воротах. у вас была любовь, и вы ее предали; теперь из всех мужчин ты самый несчастный, как я из женщин. но я, женщина, иностранка, одна против тебя и мощи Коринфа — встретила тебя горлом за горло, зло за зло. Теперь я выхожу под холодные глаза звезд: — не меня они презирают.

ах медея, yıldızlar önünde eğildi senin, böyle de bir kadınsın işte.